Еріх Фромм: Нещасна доля людей – наслідок незробленого ними вибору

Пропонуємо вам 30 цитат видатного німецького філософа та психолога Еріха Фромма. Цитат, які дарують життя та відповідають на найтривожніші запитання людини.

1. Головне життєве завдання людини – дати життя самій собі, стати тим, чим вона є потенційно. Найважливіший плід її зусиль - її власна особистість.

2. Ми не повинні нікому давати пояснення і звітувати, поки наші дії не завдають болю або не зазіхають на інших. Скільки життів було зруйновано цією необхідністю «пояснювати», яка зазвичай має на увазі, щоб вас «зрозуміли», тобто виправдали. Нехай судять по вашим вчинкам, і по ним - про ваші справжні наміри, але знайте, що вільна людина повинна пояснювати щось лише самій собі - своєму розуму і свідомості і тим небагатьом, у яких є право вимагати пояснення.

3. Якщо я люблю, я дбаю, тобто я активно беру участь в розвитку і щасті іншої людини, я не глядач.

4. Мета людини – бути самим собою, а умова досягнення цієї мети – бути людиною для себе. Не самозречення, що не себелюбство, а любов до себе; не відмова від індивідуального, - а утвердження свого власного людського я: ось справжні вищі цінності гуманістичної етики.

5. У житті немає іншого сенсу, крім того, який людина надає йому, розкриваючи свої сили, живучи плідно.

6. Якщо людина може жити не в примусі, не автоматично, а спонтанно, то вона усвідомлює себе як активну творчу особистість і розуміє, що у житті є лише один сенс - саме життя.

7. Ми є те, що про себе навіяли самі собі і те, що про нас нам навіяли інші.

8. Щастя – не якийсь Божий дар, а досягнення, якого людина досягає своєї внутрішньої плідністю.

9. Для людини все важливо, за винятком її власного життя і мистецтва жити. Вона існує для чого завгодно, але тільки не для самої себе.

10. Тонко відчуваюча людина не в силах утриматися від глибокого смутку з приводу невідворотних трагедій життя. І радість, і смуток - неминучі переживання чутливої, повної життя людини.

11. Нещасна доля багатьох людей - наслідок незробленого ними вибору. Вони ні живі, ні мертві. Життя виявляється тягарем, безцінним заняттям, а справи - лише засобом захисту від мук буття в царстві тіней.

12. Поняття «бути живим» - це поняття не статичне, а динамічне. Існування - це те саме, що і розкриття специфічних сил організму. Актуалізація потенційних сил - це вроджена властивість всіх організмів. Тому розкриття потенціалів людини відповідно до законів її природи слід розглядати, як мету людського життя.

13. Співчуття і переживання передбачає, що я переживаю в собі те, що пережито іншою людиною, і, отже, в цьому переживанні він і я - одне. Всі знання про іншу людину дійсні настільки, наскільки вони спираються на моє переживання того, що переживає вона.

14. Я впевнений, що ніхто не може «врятувати» свого ближнього, зробивши за неї вибір. Все, чим може допомогти одна людина іншій - це розкрити перед нею правдиво і з любов'ю, але без сентиментів і ілюзій, існування альтернативи.

15. Життя ставить перед людиною парадоксальне завдання: з одного боку реалізувати свою індивідуальність, а з іншого - перевершити її і прийти до переживання універсальності. Тільки всебічно розвинена особистість може піднятися над своїм Я.

16. Якщо дитяча любов виходить з принципу: «Я люблю, тому що любимий», то зріла любов виходить з принципу: «Я любимий, тому що я люблю». Незріла любов волає: «Я люблю тебе, тому що я потребую тебе!». Зріла любов міркує: «Я потребую тебе, тому що я люблю тебе».

17. Самозабутнє божевілля один по одному - не доказ сили любові, а лише свідоцтво безміру попередньої її самотності.

18. Якщо людина відчуває любов за принципом володіння, то це означає, що вона прагне позбавити об'єкт своєї «любові» свободи і тримати її під контролем. Така любов не дарує життя, а пригнічує, губить, душить, вбиває її.

19. Більшість людей впевнені, що любов залежить від об'єкта, а не від власної спроможності любити. Вони навіть переконані, що, раз вони не люблять нікого, крім «коханої» людини, це доводить силу їхнього кохання. Тут проявляється омана - установка на об'єкт. Це схоже на стан людини, яка хоче малювати, але замість того щоб вчитися живопису, твердить, що вона просто повинна знайти гідну натуру: коли це станеться, вона буде малювати чудово, причому станеться це само собою. Але якщо я дійсно люблю якусь людину, я люблю всіх людей, я люблю світ, я люблю життя. Якщо я можу сказати комусь «я люблю тебе», я повинен бути здатний сказати «я люблю в тобі все», «я люблю завдяки тобі увесь світ, я люблю в тобі самого себе».

20. Характер дитини - це зліпок з характеру батьків, вона розвивається у відповідь на їх характер.

21. Якщо людина здатна повноцінно любити, то вона любить і себе; якщо вона здатна любити тільки інших, вона не може любити взагалі.

22. Прийнято вважати, що закоханість - це вже вершина любові, в той час як насправді - це початок і тільки можливість отримання любові. Прийнято вважати, що це результат таємничого і потягу двох людей одне до одного, якась подія, що відбувається само собою. Так, самотність і сексуальні бажання роблять закоханість легкою справою, і тут немає нічого таємничого, але це той успіх, який так само швидко йде, як і прийшов. Випадково коханими не стають; твоя власна здатність любити викликає любов так само, як і зацікавленість робить людину цікавою.

23. Людина, яка не може створювати, хоче руйнувати.

24. Як не дивно, але вміння бути одному є умовою здатності любити.

25. Наскільки важливо уникати порожніх розмов, настільки ж важливо уникати поганого товариства. Під «поганим товариством» я розумію не тільки порочних людей - їх товариства слід уникати тому, що їх вплив гнітючий і згубний. Я маю на увазі також товариство «зомбі», чия душа мертва, хоча тіло жваве; людей з порожніми думками і словами, людей, які не розмовляють, а базікають, не думають, а висловлюють розхожі думки.

26. У коханій людині треба знаходити себе, а не втрачати себе в ній.

27. Якби речі могли розмовляти, то на питання «Хто ти?» Друкарська машинка відповіла б: «Я - друкарська машинка», автомобіль сказав би: «Я - автомобіль» або конкретніше: Я - «форд» або «бюїк» , або «кадилак». Якщо ж ви запитаєте людину, хто вона, він відповідає: «Я - фабрикант», «Я - службовець», «Я - лікар» або «Я - одружений чоловік» або «Я - батько двох дітей», і її відповідь буде означати майже те ж саме, що означала би відповідь розмовляючої речі.

28. Якщо інші люди не розуміють нашої поведінки - так що? Їхні бажання, щоб ми робили тільки так, як вони розуміють, це спроба диктувати нам. Якщо це означає бути «асоціальним» або «нераціональним» в їхніх очах, нехай. Найбільше їх ображає наша свобода і наша сміливість бути самими собою.

29. Наша моральна проблема - це байдужість людини до самої себе.

30. Людина є центром і метою свого життя. Розвиток своєї особистості, реалізація всього внутрішнього потенціалу є найвищою метою, яка просто не може змінюватися або залежати від інших нібито вищих цілей.