Цілюща сила дзвонів
Дзвін у своїй силі, могутності і красі надзвичайно цілющий для будь-якої людини. Він лікує душу і тіло. Він підносить духовно, відновлює та зміцнює фізичне здоров'я. Сприятливому впливу церковного дзвону на людину присвячено багато робіт...
Геофізик П. Кірієнко багато років трудилася в лабораторії об'єднання «Кіровгеологія», досліджувала не лише коливання різних ділянок землі, але вивчала властивості вібрації церковних дзвонів. І вона з'ясувала, що дзвін – це генератор енергії. Він випромінює велику кількість резонансних ультразвукових хвиль, які проникають у внутрішню структуру організму людини, поліпшують формулу крові й роботу судин. У результаті в людей виробляється гормон, який зміцнює імунну систему.
Також відмічено, що вібрація, яку народжує дзвін, очищує навколишній простір від хвороботворних мікробів. Молекулярні структури вірусів грипу, чуми, скарлатини, кору, тифу, холери згортаються й перетворюються на кристалики. Відбувається справжня стерилізація повітря.
Японці проводили неодноразово дослідження впливу церковного дзвону на віруси. Вони поміщали в склянку з водою різні типи вірусів і ставили склянку під дзвін. За результатами цих досліджень 90% вірусів після дзвону гинули. Залишалися лише найстійкіші. Тоді невгамовні дослідники спробували виконати те ж саме з записом на компакт-диску. Виявилося, що і перед динаміками магнітофона, відтворюючого дзвін, загинули до 50% вірусів. Ну а оскільки ми з вами по більшій частині складаємося з води - нічого дивного, що після проходження цих не цілющих вібрацій через організм велика частина вірусів в ньому гине. Тому дзвонарі вкрай рідко страждають саме на простудні захворювання, хоча постійно знаходяться на протягах і вітрах, і в повсякденному житті з вірусами стикаються не менше інших.
Дивну властивість дзвону довели російські медики: ці звуки здатні зняти біль навіть при найзапущеніших стадіях раку. Доктор медичних наук Андрій Гнєзділов, засновник першого в Росії хоспісу, провів серію унікальних експериментів. У палату до онкологічних хворих він приніс металеві пластини. Такими ж за формою були «били», які в давнину використовували в монастирях. Вони були різного розміру, щоб кожен пацієнт міг підібрати тональність під себе. Результат вийшов приголомшливий - у третини людей пройшов больовий синдром, який не могли зняти навіть знеболюючі препарати, ще у третини біль стих настільки, що вони легко заснули. Андрій Володимирович вважає, що, можливо, низький звук входить в резонанс з організмом. Невипадково дзвони в старовину використовували як лікувальний засіб, тоді вважалося, що їх дзвін рятує навіть від епідемій.
Швидше за все, дзвін, немов камертон, дає можливість людині налаштуватися на здоров'я, тим самим підвищуючи опірність хворобам. Можливо, піймавши потрібну еталонну частоту, організм сам починає витягувати себе із хвороби.
Є у 72-річного професора Гнезділова, крім цієї гіпотези, і інше пояснення цілющої сили дзвонів. Воно полягає в наступному: в християнській традиції вважається, що дзвін змінює свідомість людини настільки, що відкриває для його душі дорогу до Бога. І Господь, чуючи сердечну молитву, посилає полегшення!
У реабілітації людей після важких стресових ситуацій Андрій Володимирович також використовує звучання дзвонів. Наприклад, він пропонує людині підійти до дзвіниці і, вибравши один з дзвіночків, «пограти». Людям на душу лягають найрізноманітніші дзвони і ритми - тут кожен вибір індивідуальний. Незалежно від обраного дзвону, у людини через короткий час зникає стресовий стан, нормалізується тиск, поліпшується самопочуття.
Відомі й наступні факти, що низькі звуки дзвону заспокійливо діють на нервову систему людини, а високі, навпаки, підбадьорюють. Але масштабного «вивчення» впливу церковного дзвону на організм усе ж немає. Всі висновки побудовані тільки на спостереженнях.
А на користь того, що дзвін пробуджує приховані резерви організму і допомагає налаштуватися на молитовний лад, свідчать досліди, проведені в Каліфорнійському університеті. Там з'ясували, що при низьких ритмічних звуках частотою в 110 герц активність мозку тимчасово зміщувалася з лівої в праву частку, яка відповідає за творчість.
Помічено, що серед церковного причту дзвонарі живуть довше за всіх. Звичайно, з рахунків не потрібно скидати і регулярну зарядку - дзвонар по кілька разів на день піднімається на дзвіницю! Але головна причина в тому, що він регулярно знаходиться під куполом. Гул там не просто накриває людину, він сприймається не тільки вухами - усім тілом! Виходить щось схоже на звуковий душ, на масаж кожного органу, кожної клітини. Відомі випадки, коли хворі люди, ставши дзвонарями, виліковувалися навіть від раку...
Послухайте дзвони київських храмів:
Дзвін Києво-Печерської Лаври: