Ґері Смолі "Пізнай свою дружину"

Потім я ще раз попросив її зосередитися і подумати, що мало б змінитися, щоб вона погодилася зберегти їхній шлюб.

«Мало б змінитися дуже багато», - відповіла вона. По-перше, він дуже деспотичний і постійно її крити­кує. По-друге, він критикує кожен її крок, так, наче вона його власність. По-третє, він нехтує її почуттям гідності, постійно глузуючи з неї. І, по-четверте, він ніколи не має часу вислухати її, хоч для роботи й інших справ у нього завжди достатньо часу. Крім того, він постійно стежить за нею, позбавляючи її елементарної свободи.

«Але не створюйте собі ілюзій», - сказала вона. - Що б не сталося, я не заберу заяви про розлучення».

Переповідаючи ці скарги Ґеорґу, я розумів, що тор­каюся болючої теми. Він захищався і звалював усю вину на дружину. Я дав йому змогу висловитися, а потім запитав: «Ви хочете, щоб ваша дружина повернулася до вас?»

«Так, я все зроблю, щоб вона повернулася», - сказав він. «Добре, я завжди готовий допомогти тому, хто хоче навести лад у своєму житті. Але якщо ви сумніваєтеся у своєму намірі, то відразу скажіть мені про це. Будьмо максимально відвертими». Він ще раз пообіцяв, що хоче змінитися, але дотримав цю обіцянку лише до таких моїх слів: «Ми повинні щось зробити, щоб змінити ваш власницький характер».

Він почав кричати і захищатися, і я серйозно засум­нівався, чи він коли-небудь буде готовий до необхідних змін.

«Я ще ніколи в житті не бачив такої сварливої лю­дини», - вигукнув я.

Він миттєво заспокоївся і відповів: «Я не такий від природи. Власне, я дуже м’яка людина. Можливо, це лише маска, бо насправді я не грубіян. Мені, навпаки, здається, що інші грубіянять мені».

«Я думаю, що ми обидва говоримо про двох різних людей, - відповів я. - Я не впевнений, що, будучи вашою дружиною, зміг би терпіти вашу зверхню поведінку».

Це примусило його задуматися. Він поговорив зі свої­ми друзями, і вони разом помолилися, щоб Господь дав йому добрий розум. Потім він прийшов до мене в бюро. Він уже зрозумів свої помилки і був готовий змінитися.

«Якщо ви справді любите свою дружину, то ви по­винні продемонструвати це вже зараз, під час процесу розлучення»,- сказав я. Оскільки ми порушили цю тему, він сказав, що повинен знайти собі доброго адвоката, бо дружина вже встигла це зробити.

«Ні,- заперечив я. - Якщо ви хочете повернути собі дружину, то ви повинні відмовитися від адвоката». (Я даю таку пораду не в усіх випадках, але, беручи до уваги його ситуацію, я вважав, що в нього буде більше шансів повер­нути її любов, якщо він знехтує послугами адвоката).

«Ви, напевно, збожеволіли,- заперечив він. - Вони ж позбавлять мене всіх засобів до існування».

Він ніяк не погоджувався відмовитися від адвоката, мотивуючи це тим, що почуватиметься беззахисним.

Процес розлучення відбувався при зачинених две­рях. Ми з двома товаришами чекали на Ґеорґа у вести­бюлі. Коли він вийшов із залу судового засідання, то збуджено повідомив, що дружина вимагає утримання в розмірі 20 відсотків від його прибутків. «20 відсотків! Я ніколи на це не погоджуся»,- кричав він.

Я знову запитав його: «Ви хочете повернути свою дружину?» Він знову кивнув. «Тоді дайте їй 25 відсот­ків». Я нагадав йому, що зараз дуже зручний момент продемонструвати їй пошану і любов.

Із залу судового засідання він вийшов розлучений, але це тривало недовго...

Через кілька місяців я зустрів його в крамниці. «Ми з дружиною знову одружилися»,- сказав він зворуше­но. «Спочатку я подумав, що ви божевільні, коли ви порадили мені так багато зробити для дружини. Я навіть не думав, що здатен на це,- продовжував він. - Спочат­ку я мусив пересилити себе. Я робив це лише тому, що ви сказали: «Бог винагороджує тих, які йдуть його до­рогою». Але, знаєте, це справді дивно. Я чиню так про­тягом трьох місяців, і це приносить мені задоволення».

Він навів мені кілька прикладів, як він зараз пово­диться зі своєю дружиною.

Коли вона була у відрядженні, він написав їй корот­кого листа, у якому говорив, що дуже кохає її і зараз хотів би бути поруч з нею. Він дав їй кілька практич­них порад стосовно подорожі і поклав у конверт гроші.

Ґеорґ зрозумів, що його дружина - неповторна осо­бистість, до якої треба ставитися з великою пошаною і увагою, так, ніби в неї на чолі написано: «Обережно - скло!»

Він знайшов спосіб, як повернути любов у вже розлу­чене подружжя - поважати іншу особу. У третьому розділі ми детальніше зупинимося на цій темі. Але перш ніж говорити про відродження любові в розлученому подружжі, наголосимо на двох основних причинах розлучень.

Дві причини розлучення

Чоловіки і жінки одружуються, маючи нечітке уявлен­ня про подружнє життя і недостатнє його розуміння

Якось я запитав одну студентку, з яким чоловіком вона хотіла б одружитися. «Я хочу чоловіка, який розповідає анекдоти, гарно співає і танцює, а ввечері сидить вдома». «Те, що ви бажаєте, - це не чоловік, а телевізор»,- відповів я. Уявлення молодих жінок про чоловіка часто поясню­ють, чому подружжя розлучається. Ми одружуємося з нереальними сподіваннями і дуже часто обмеженою, якщо взагалі наявною, здатністю співжити з іншими.

Більшість з нас має дуже невиразне уявлення про те, що насправді потрібно нашому партнерові.

Хіба це не іронія: щоб стати слюсарем-водопровід- ником, треба протягом трьох років здобувати знання. А для шлюбу потрібно лише двоє наречених і деколи тест на кров. Оскільки більшість з нас під час навчання не здобули основ спілкування, то, одружуючись, багато чоловіків не мають «зеленого поняття», як зберегти взає­мне кохання. Коротко кажучи, більшість чоловіків про­сто не знає, як треба любити дружину, щоб обом бути щасливими.

Недавно я запитав п’ятьох розлучених дружин: «Чи ви б погодилися знову одружитися зі своїм чоловіком, якби він гарантував вам постійну любов і повагу?»

І незалежно одна від одної всі вони відповіли: «Зви­чайно, я б погодилася». Але, на жаль, жодна з них не мала надії, що чоловік коли-небудь зміниться.

Оскільки я особисто знав одного з цих чоловіків, то мусив погодитися з його дружиною: це був справді без­надійний випадок. Він міг би повернути собі дружину, якби захотів цього. Але, на жаль, він не був зацікавле­ний навчитися цього.

«Він не розуміє, що багато жінок реагують так, як щенята»,- пояснила мені одна жінка. «Якби він повер­нувся і був ніжний, люблячий, чуйний зі мною, я б відразу погодилася ще раз вийти за нього заміж».

Як сумно, що ми, чоловіки, не знаємо, як можемо по­вернути своїх дружин або як з самого початку не допу­стити того, щоб їх втратити. Як ми можемо здобути їхню прихильність, повагу, любов, якщо не знаємо, з чого роз­почати. Багато чоловіків не хочуть навчитися відроди­ти свій зруйнований шлюб і вибирають інше, сьогодні таке популярне вирішення - розлучення.

Ми порушуємо закони, які регулюють стосунки в подружжі, а потім дивуємося, що шлюб невдалий. Але ми не будемо дивуватися, якщо за законами аеродина­міки літак з одним крилом зазнає авіакатастрофи.

Уявіть, що ви - інженер космонавтики при НАСА. Ваше завдання - забезпечити політ кількох астронавтів на Місяць. Коли астронавти подолали половину відстані, щось раптом зламалося. Вам же не спаде на думку відмовитися від цілого проекту лише тому, що щось поламалося. Ви разом з іншими інженерами мали б порадитися, ще раз занести в комп’ютер інформацію, вникнути в суть проблеми і виправити помилку, щоб космічний корабель міг продовжувати свою мандрівку. Або візьмімо інший приклад. Якщо ваш бізнес не вдаєть­ся, ви ж не відмовитеся від нього. Ви просто щось зміните, щоб у майбутньому уникнути подібних проблем.

Ваш шлюб, як і космічний корабель, підпорядкова­ний законам, дотримання яких забезпечує вам успіх, а порушення - поразку. Якщо ви знехтуєте цими зако­нами, то ви і ваша дружина зіб’єтеся з правильного курсу. Якщо ж ви зрозумієте, які закони і принципи подружнього життя ви порушили, і виправите цю по­милку, то у вас все владнається.

Чоловіки і жінки не розуміють загальних відмінно­стей між статями.

Наважуся стверджувати, що більшість проблем у шлюбі виникає через те, що чоловіки і жінки абсолютно різні. Відмінності (емоційні, психічні і фізичні) на­стільки значні, що без взаємних зусиль з боку чоловіка і жінки щасливе подружжя майже неможливе. Один відомий психіатр якось сказав: «Я вивчав жінок про­тягом ЗО років і зараз запитую себе: «А чого вони, власне, хочуть?» Якщо він дійшов до такого висновку, то мо­жете уявити, як мало ми знаємо про своїх дружин.

Деякі з цих відмінностей вам відомі, але багато з них можуть вас, напевно, вразити. Чи ви, наприклад, знали, що кожна клітина «чоловічого» організму має іншу комбінацію хромосом, ніж та сама «жіноча» кліти­на. На думку доктора Джеймса Добсона, це є достатнім доказом того, що центр емоцій у мозку чоловіка розмі­щений інакше, ніж у жінки. Ці відмінності свідчать, що чоловіки і жінки емоційно та психічно абсолютно різні. У наступному розділі ми детальніше зупинимося на деяких загальних відмінностях між чоловіком і жінкою.

Відмінності на рівні психіки й емоцій

1. Жінки схильні бути більш «особистими», ніж чоловіки. Вони виявляють глибокий інтерес до людей і їхніх почуттів. Чоловіки ж цікавляться практичним боком справи і намагаються пізна­ти її за допомогою логіки. Чоловіки схильні до боротьби і завоювань, до прагнення панувати, тому вони виявляють великий інтерес до таких видів спорту, як футбол і бокс.

Чому жінка не так пристрасно цікавиться бок­серськими боями? Бо щирі, приязні стосунки ви­никають, як правило, не на рингу. А чи не відбу­вається в багатьох сім’ях під час відпустки подібна картина: його мета - проїхати за день 700 кіло­метрів, вона ж з радістю робитиме зупинки, щоб відпочити, випити кави чи просто порозмовляти. Він усе це вважає даремним марнуванням часу, бо це загрожує здійсненню його задуму.

Чоловіки, як правило, мають малий інтерес до стосунків і навіть обмежене уявлення про них. Тому більшість тих, хто купує книжки про под­ружнє життя, — це жінки. Саме вони виявляють бажання пізнати Бога і ходять до Церкви. Якщо чоловік зрозуміє, що його дружина від природи має більший дар до взаємин, то це може спонука­ти його приділяти більше уваги сім’ї і дітям.

Чи вам відомо, що природна здатність вашої дружини налагоджувати стосунки може допомог­ти вам виконувати дві Божі заповіді, які Христос назвав основними, а саме - любити Бога і ближ­нього (Мт. 22, 36-40)? Христос сказав, що, викону­ючи ці дві заповіді, ми виконуємо всі. Ще раз подумайте над цим. Ваша дружина має Богом даний дар і здатність допомагати вам у налагод­женні взаємин у цих двох аспектах. Бог знав, що ви потребуватимете цієї особливої допомоги, бо Він сказав: «Не добре чоловікові бути самому, дам йому помічницю» (Бут. 2). Якщо ви дозволите, ваша дружина створить новий гармонійний світ, у якому буде місце для спілкування і щирих сто­сунків.

1. У книжці «Мистецтво розуміти свого партнера» доктор Сесі Осборн пише, що жінки ототожню­ють себе з людьми, з якими вони знайомі, і з реча­ми, які їх оточують. Між ними й оточуючим світом виникає своєрідна аура взаємопроникнен­ня. Чоловіки також мають стосунки з іншими людьми і потрапляють в різні обставини, але вони ніколи не дозволять, щоб це заторкнуло їхню са­мобутність. Вони завжди зберігають дистанцію. Тому жінку так легко може поранити те, що хтось критикує її дім, адже вона вважає його частинкою себе самої. Жінки реалізують себе в щирих сто­сунках, а чоловіки - у професії.
2. Через емоційне ототожнення з людьми й оточен­ням жінка потребує більше часу, щоб звикнути до змін, які можуть вплинути на стосунки. Чо­ловік логічно сприймає переваги змін і протягом кількох хвилин звикає до них. У жінки це відбу-

вається по-іншому. Оскільки вона бачить безпо­середні наслідки змін, наприклад, переїзду, то їй потрібен час, щоб звикнути до нової ситуації, перш ніж вона зможе усвідомити її переваги.

1. У чоловіків агресивність виявляється через фізич­ну силу, а в жінок - через слова.

Фізичні відмінності

На думку доктора Пауля Попное, засновника Лос- Анжелеського інституту з питань сім’ї, можна написа­ти цілу книжку про біологічні відмінності між чолові­ком і жінкою, не торкаючись питання статевих відмінностей.

Подаємо деякі з цих відмінностей.

Чоловіки і жінки відрізняються кожною клітиною свого тіла. А ця відмінність у комбінації хромосом вза­галі має вирішальне значення у визначенні статі.

Тривалість життя жінок від природи більша. Мож­ливо, це через відмінність хромосом. У середньому жінки живуть на 3-4 роки довше, ніж чоловіки.

Як правило, у жінок обмін речовин повільніший, ніж у чоловіків. Відмінності є також у структурі кісток і внутрішніх органів.

У жінок відбуваються важливі фізичні процеси, яких немає у чоловіків, - менструація, вагітність, клімакс. У жінок більше гормонів, і вони інакші, ніж у чоловіків. Ці гормони впливають на поведінку і почуття.

Щитовидна залоза в чоловіків і жінок виконує різні функції. У жінок вона більша й «активніша», під час вагітності і менструацій вона збільшується. Вона відпо­відає за підвищену схильність у жінок до утворення тромбів, стійкість до застудних захворювань, здорову шкіру, волосяний покрив тіла і тонкий шар жиру під шкірою.

«Жіноча» кров багатша на воду (червоних кров’я­них тілець на 20 відсотків менше). Оскільки червоні кров’яні тільця забезпечують клітини киснем, то жінки швидше втомлюються і схильні до запаморочень. Отже, вони мають перевагу лише щодо тривалості життя. Під час війни, коли тривалість робочого дня на англійських фабриках було збільшено з 10 годин до 12, кількість запаморочень у жінок зросла на 150 відсотків; для чо­ловіків це взагалі нетипове явище.

У чоловіків на 50 відсотків більше фізичної сили, ніж у жінок.

Жіноче серце б’ється в середньому швидше - 80 уд/хв., (у чоловіків - 72). Артеріальний тиск (на 10 одиниць менший, ніж у чоловіків) щохвилини «стрибає», але жінки не схильні до високого тиску, хіба що в похилому віці.

Сила вдиху і видиху у жінок набагато менша, ніж у чоловіків.

Жінки краще переносять високі температури, бо в них обмін речовин менше уповільнюється, ніж у чо­ловіків.

Відмінності в статевому аспекті

Статеві бажання жінки залежать від її місячного циклу, чоловік відносно «незалежний». Його статеву активність стимулює, головним чином, гормон тестос­терон.

Жінки дуже реагують на дотики і ніжні слова, їх більше приваблює внутрішній світ чоловіка. Для чоло­віка ж визначальним є вигляд жінки. Як правило, чо­ловіки менш вимогливі до жінок, до яких вони відчува­ють фізичний потяг.

Якщо чоловікові майже не потрібно підготовки до статевого акту, то жінка за кілька годин мусить емоцій­но і духовно налаштувати себе до цього. Вона потребує ніжності. Різке ставлення може блокувати її статеву активність протягом цілого дня. Якщо чоловік не зва­жає на почуття дружини, то вона може навіть відчувати спротив до його пестощів. Багато жінок розповідали, що почували себе повіями у власному подружньому ліжку, коли чоловіки примушували їх до статевого акту, а вони внутрішньо не бажали цього. Чоловіки навіть не уявляють, яких страждань вони завдають своїм дру­жинам такою своєю поведінкою.

Ці основні відмінності є причиною конфліктів у под­ружжі. Як правило, вони виникають відразу після ве­сілля. Жінка інтуїтивно знає, яким має бути любляче подружжя. Завдяки своїй чутливості вона зважає на почуття чоловіка і намагається налагодити щирі, змістовні стосунки - тобто багатоаспектні стосунки, а не лише статевий зв’язок.

Вона хоче бути для свого чоловіка коханою і подру­гою, дивувати його і бути для нього, стати для нього рівноправною партнеркою. Чоловік же не має такого інтуїтивного бачення подружніх стосунків. Він позбав­лений інтуїтивного вміння любити свою дружину, по­водитися з нею так, щоб задовільнити її найглибші по­треби.

Оскільки він не має інтуїтивного поняття про всі ці речі, то мусить послуговуватися набутими досі знання­ми і навичками. На жаль, наша шкільна система не передбачає відповідної підготовки в цьому аспекті. Єди­ним джерелом знань може служити приклад батькі­вського дому. Для багатьох з нас цього може бути недо­статньо. Багато чоловіків, одружуючись, знають усе про секс, але нічого про справжню, жертовну любов.

Я не хочу сказати, що чоловіки більші егоїсти, ніж жінки. Я лише маю на увазі, що чоловіки, на відміну від жінок, на початку подружнього життя не схильні до жертовної любові. (Ви добре знаєте, що жінки можуть бути ще більшими егоцентристами, ніж чоловіки.)

Відмінності в інтуїції

Норман хотів інвестувати 150 тисяч марок у бізнес, який гарантував повну надійність прибутку. Він зва­жив усі «за» і «проти» і дійшов висновку, що це вигід­не вкладення капіталу. Підписавши угоду й отримав­ши чек про вкладення грошей, він вирішив повідомити про це дружині.

Коли вона довідалася про деякі подробиці цієї уго­ди, у неї виникло погане передчуття. Помітивши це, Норман розгнівався і запитав, у чому причина. Вона не могла назвати якусь логічну причину, бо її не було. Вона лише знала: «Щось тут не так». Норман послухався її, пішов до свого ділового партнера і сказав, що хоче заб­рати свою частку. Йому сказали, що він божевільний, але гроші повернули. Через дякий час уряд висунув звинувачення організаторам цього бізнесу і їхнім інве­сторам. Інтуїція дружини врятувала Нормана не лише від втрати грошей, а й від в’язниці.

Чим же пояснюється ця «жіноча інтуїція»? Тут нема нічого містичного, лише глибоке підсвідоме сприйняття деталей, яке інколи може бути конкретним, а інколи — дуже абстрактним. Оскільки йдеться про підсвідомі процеси, то жінка не завжди може пояснити свою точ­ку зору. Вона сприймає, точніше - «відчуває», особу чи ситуацію, чоловіки ж схильні до логічного аналізу умов і людей.

Як показує цей розділ, чоловіки і жінки не зрозумі­ють своєї «самобутності», якщо не прагнутимуть цього. Ці знання додадуть вам надії, терпіння і толерантності в прагненні налагодити стосунки зі своєю дружиною.

Серйозні наслідки поганого подружжя

По-перше, на думку доктора Еда Віта, дружина, яку чоловік не любить, може набути хворобу, яка потребує досить дорогого лікування.

По-друге, романтична любов, яку дружина отримує від свого чоловіка, відбивається в кожному найменшо­му аспекті її життя на емоційному чи фізичному рівнях. Якщо чоловік почуває себе у спальні відчуженим, він повинен задуматися. «Коли чоловік навчиться любити дружину так, як вона цього потребує, то у фізичному плані вона зможе повністю покластися на нього»,- по­яснює доктор Добсон.

По-третє, у своїй книжці Джон Дрешер зауважує, що брак любові чоловіка до жінки може впливати на емо­ційний розвиток дітей.

Четверте. Невдоволення і відчуження дружини і дітей виникає переважно тоді, коли чоловік не знає, як забезпечити своїй сім’ї підтримку.

П’яте. Коли чоловік «мириться» з невдалим шлю­бом, він шкодить своїй репутації. Він каже: «Мені бай­дуже, що я обіцяв біля вівтаря. Я не буду більше докла­дати зусиль». Через відмову любити свою дружину так, як це повинно бути, він дає зрозуміти довколишнім, що він егоїстичний і ненадійний.

Шосте. Син такого чоловіка, беручи приклад з бать­ка, може перенести таку модель стосунків у свою сім’ю. Якщо між батьками нема любові, то це проблема, яка стосується не лише їх. Стосунки, які в майбутньому будуватимуть їхні діти, визначаються атмосферою, яка панує в сім’ї.

І сьоме. Брак любові в сім’ї підвищує ймовірність психічних захворювань. В одній статті в журналі «Слабкі сторони родинного життя» від 16 липня 1978 року доктор Натан Акерман пояснював, що психічні захворювання можуть передаватися в межах сім’ї від одного покоління до іншого. Психіатр доктор Сальва­дор Мінухін у цій самій статті стверджує, що члени однієї родини ніби потрапляють у замкнуте коло псих­ічних захворювань. Це спричинене надмірним тиском, який вони чинять одне на одного.

Можливо, найважче рішення у вашому житті

Я не пробую дати вам модель зразкового чоловіка. Я не знаю жодного зразкового чоловіка. Але я знаю декількох чоловіків, які поступово вчаться задовольня­ти потреби своїх дружин.

Я ж хочу показати вам, як ви можете виявити дру­жині свою щиру любов.

На початку у вас буде таке відчуття, ніби ви ще раз повинні навчитися ходити. Можливо, минуть тижні, місяці чи навіть цілий рік, перш ніж ви навчитеся лю­бовного ставлення. Якщо ви робитимете навіть маленькі успіхи, ваша впевненість зростатиме. І за деякий час ваш шлюб так зміниться, як ви навіть не уявляєте.

Мусите запам’ятати одне: ви, напевно, вважаєте, що звичку неможливо змінити. Але це не так. Потрібно щонайбільше 30-60 днів, щоб відмовитися від давньої звички. Отже, спробуйте! Результат вартий ваших зу­силь. Я пересвідчився на власному досвіді. Шлях до щасливого подружжя - витримка. Коли в нас з Нор­мою якісь непорозуміння, мені деколи так хочеться все це кинути. Але це зумовлено моїм тимчасовим відчаєм. Я часто буваю втомлений, маю проблеми і тому бачу все в чорному кольорі. У таких випадках я покладаюся на те, що знаю, а не на те, що відчуваю. Я беру до уваги те, що справді стабілізує наші стосунки, і через декілька днів почуваюся вже краще, і в мене знову є бажання працювати над нашим подружжям. Тому я ніколи так просто не здаюся, а чиню за тими законами, які Біблія подає як шлях до тривалих стосунків любові.

Я керуюся цими законами незалежно від того, як себе почуваю. Я спробував детально подати і пояснити в цій книжці закони і принципи щасливого подружжя.

Не забувайте: щире і любовне ставлення до дружи­ни принесе вам користь. Моя дружина безліч разів повторювала мені, що я матиму вигоду, якщо правиль­но поводитимуся з нею. Моя турбота і любов спонукає її робити для мене маленькі приємності, виконувати мої бажання і задовільняти мої потреби. Але це ніколи не було основним мотивом моєї поведінки. Стимулом для мене була вимога, яку ставить життя, і винагорода, яку обіцяє Біблія. Це означає для мене виконувати дві най­важливіші заповіді Христа: любити Господа і любити ближнього як самого себе (Мт. 22, 36-40).

Усю радість і щастя, яких я бажаю собі в житті, я отримую від спілкування з Богом і з ближніми (Еф. З, 19-20; Йо. 15, 11-13). Ці стосунки настільки важливі для мене, що дають мені додатковий, можливо, найго­ловніший стимул. Деякі подружні пари можуть вважа­ти мене відповідальним за мою сім’ю і дітей. Вони можуть розпитувати мене про наші сімейні справи. Я знаю, що вони люблять мене і завжди допоіяожуть нам у скрутну хвилину. Я завжди вважав, що любов - це рішення. Я вирішив зробити щось для наших стосунків. Ви також можете прийняти таке рішення. Воно обіцяє велику винагороду.

Я і моя дружина хочемо присвятити решту нашого життя тому, щоб виявити передумови щасливих, любов­них стосунків. Я опитав сотні жінок, які дії їхніх чо­ловіків зміцнюють їх шлюб чи шкодять йому. У прин­ципі, ця книжка є підсумком того, що я почув.

Незалежно від того, чи ваша дружина ділова жінка, чи жінка, що любить домашній затишок і є тричі маті­р’ю, ви знайдете в цій книжці опис принципів, які зможе­те пристосувати до її індивідуальної поведінки і нала­годити щирі стосунки зі своєю дружиною.

Перш ніж ви перейдете до наступного розділу, я хочу запропонувати вам маленький тест, який визначить, наскільки стабільним є ваш шлюб. Побачивши свої сильні і слабкі сторони, ви зможете використати наступні розділи, щоб зміцнити свій шлюб. Деякі із запитань у цьому списку склав психолог доктор Ґеорґ Ларсон, який допоміг багатьом людям налагодити добрі стосунки. Він, як і я, дотримується думки, що вдалий шлюб - це не випадковість. Він наявний лише тоді, коли люди знають, чого вони хочуть і як вони можуть цього досягти.

Дайте відповіді «так» чи «ні» і підрахуйте свої ре­зультати.

1. Чи ви справляєте на дружину гарне враження про себе?
2. Чи ви шануєте в дружині ті самі риси, які шанує­те в собі?
3. Чи посміхаєтеся спонтанно, коли бачите свою дру­жину?
4. Чи спільне перебування з вами додає вашій дру­жині сил?
5. Чи ви і ваша дружина можете чесно сказати, чого ви справді хочете, не маніпулюючи одне одним і не хитруючи?
6. Якщо дружина раптом розгнівалася на вас, чи ваша добра думка про неї не зазнає краху?
7. Чи можете сприймати свою дружину такою, якою вона є, замість того щоб будувати плани, як її ЗМІШРГИ?
8. Чи ваша поведінка відповідає вашим словам?
9. Чи ваші вчинки засвідчують, що дружина для вас важлива?
10. Чи ви можете почувати себе затишно в присут­ності дружини, яка одягнена в старий халат?
11. Чи ви охоче представляєте дружину своїм дру­зям і знайомим?
12. Чи ви можете поділитися з дружиною своїми не­вдачами і розчаруваннями?
13. Чи могла б ваша дружина сказати, що ви вмієте вислухати?
14. Чи ви довіряєте дружині вирішувати ваші про­блеми?
15. Чи ви розповідаєте своїй дружині, що маєте про­блеми і потребуєте її підтримки?
16. Чи ви вважаєте, що без дружини ваше життя не було б щасливим і повним?
17. Чи ви підбадьорюєте свою дружину, хвалите її здібності?
18. Чи ви можете вчитися у своєї дружини і чи зва­жаєте на те, що вона говорить?
19. Якби ваша дружина завтра померла, чи були б ви щасливі від того, що свого часу познайомилися і одружилися з нею?
20. Чи ваша дружина почуває себе важливішою, ніж хтось чи щось інше у вашому житті?
21. Як ви думаєте: чи ви знаєте щонайменше п’ять найважливіших потреб вашої дружини і чи вмієте їх правильно задовільняти?
22. Чи ви знаєте, що потрібно вашій дружині, коли вона в скрутному становищі і не може сама собі зарадити?
23. Якщо ви образили свою дружину, чи визнаєте свою провину і чи просите в неї вибачення?
24. Чи може дружина сказати, що хоч раз протягом дня ви її похвалили?
25. Чи може дружина сказати, що ви відкриті до її зауважень?
26. Чи може дружина сказати, що ви добрий захис­ник і знаєте, де закінчуються її, жіночі, повнова­ження?
27. Чи може дружина сказати, що ви берете до уваги її почуття і думки, коли приймаєте важливе рішення, яке стосується сім’ї чи її самої?
28. Чи може дружина сказати, що ви охоче проводи­те з нею свій вільний час?
29. Чи може дружина сказати, що ви даєте добрий приклад поведінки, про яку вона мріє?

ЗО.  Чи можете стверджувати, що викликаєте в дру­жини інтерес, коли повідомляєте їй те, що важли­во лише для вас?

Якщо ви відповіли «так» на 10 чи менше запитань, то ваші стосунки потребують термінових змін.

Якщо у вас від 11 до 19 відповідей «так», то ви по­винні працювати над покращенням ваших стосунків.

Якщо у вас понад 20 відповідей «так», то ви на пра­вильному шляху до щирих стосунків любові.

Для роздумів

1. Які дві основні відповідальності лежать на чоловікові? (Пт. З, 7).
2. Що, згідно з Біблією, є передумовою любові? Що спільного мають такі вірші: Йо. 15, 13; ІКор 13, 5; Фил. 2, 3-8?
3. Що ми отримуємо, коли любимо інших? (Йо.5,11; Гал. 5, 13- 14; Еф. 3,19-20).

«Але найбільша з них любов» (Кор. 13, 13)

«Я тебе більше не люблю», - сказала Сандра байду­же. Роберт, шокований цим повідомленням, враз відірвався від перегляду футбольного матчу. «Я йду від тебе і забираю Ут», - додала вона. Роберт не вірив своїм вухам.

Оскільки Сандра і Роберт були розумними, цивілізо­ваними людьми, вони спокійно, без сварок розлучилися і дійшли спільного рішення щодо майна. Роберт, буду­чи «зрілим», навіть допомагав їй пакувати речі. А потім він спокійно споглядав, як вона і його дочка назавжди покидали дім. Але на душі в нього було не так спокій­но. Цілий наступний місяць він не їв і захворів на по­ясний лишай і фурункули. Але його негаразди зі здо­ров’ям були лише симптомами великої проблеми - браку знань і бажання будувати в любові тривале под­ружжя.

Робертові пощастило - завдяки щирій любові він зміг повернути дружину. Це тривало цілий рік, але зміни, які з ним сталися, переконали Сандру ще раз спробува­ти з ним щастя в подружньому житті.

Чого ж навчився Роберт про любов за цей час розлу­ки із Сандрою? Він навчився, що для щасливого под­ружжя, як і для іншої справи, потрібні час і знання.

Кому ж спаде на думку посадити неука в кабіну літа­ка і довірити йому пульт керування. А від чоловіка вимагають, щоб він вмів будувати стабільні стосунки любові, не маючи найменшої «освіти» в цій галузі. Він повинен спочатку здобути цю «освіту»: зрозуміти, що є найважливішим у справжній любові і навчитися цьо­го. З часом його невправність переросте у майстерність.

Чи ви ще пам’ятаєте пару, про яку йшлося в першо­му розділі? Коли Ґеорґ запитав мене, як він може повер­нути любов своєї дружини, судовий процес про розлу­чення вже було розпочато. Але він докладав усіх зусиль, щоб врятувати свій шлюб. Пам’ятаю, я тоді сказав йому: «Це буде нелегко. Але я запевняю вас: поки вона не закохана в іншого чоловіка, вам вдасться це, якщо ви виконуватимете мої поради».

Спочатку йому було досить важко виконувати мої вказівки Він мусив починати «з нуля»: поступово вчи­тися розмовляти з Барбарою, бути ніжним з нею, зва­жати на її почуття. Він не знав про її найглибші потре­би, про те, що їй потрібне співчуття, а не повчання, коли вона пригнічена. Але він вчасно навчився цього і зумів повернути свою дружину.

Він сказав: «Неймовірно, але жести, які раніше зда­валися мені смішними, так змінили і збагатили моє життя ».

«Це не варте того», - відповів мені один чоловік, коли я пояснив йому, як він може врятувати свій шлюб. «Не­вже ви не розумієте: мені байдуже до неї. Вона дратує мене; я й пальцем не поворухну, щоб зробити те, що ви мені порадили. Мені це вже набридло».

«Що ж з вами сталося?» - запитав я, намагаючись зрозуміти, чому він її більше не любить.

«Чому ви не хочете принаймні спробувати?»

«Ну, вона робила речі, які мене настільки вразили, що я навіть не хочу про це згадувати», - сказав він.

Наступного дня він назвав мені сім речей, які роби­ла і продовжує робити його дружина, що спонукало його прийняти рішення покинути її. На його велике здиву­вання, кожен з її вчинків можна було пояснити відсут­ністю певної риси в його характері. Зрозумівши це, він запитав: «Що ж я за людина? Покинути її напризволя­ще, коли я сам в усьому винен!»

Вдалий шлюб, який дає впевненість у житті обом партнерам, не є випадковістю. Він залишатиметься щас­ливим і 10, 15, 20 років після медового місяця, якщо ви докладете до цього зусиль. Я з великою радістю про­воджу час зі своєю дружиною і тішуся глибиною на­ших стосунків.

Три види любові

Під час весілля майже кожен чоловік впевнений, що його любов до дружини ніколи не промине. Та проте сьогодні майже кожне друге чи третє подружжя розлу­чається. Чому це так? Тому що ми орієнтуємося на гол- лівудську модель любові. Але досить швидко ми розу­міємо, що пристрасть, яка передбачає лише статеве задоволення, є недостатньою передумовою щасливого под­ружжя. На жаль, забагато пар одружується з думкою, що їм буде достатньо лише цього виду любові.

Є щонайменше три види любові, і кожна з них являє собою щось особливе. З них трьох, - дружби, пристрасті і справжньої любові, - на мою думку, лише остання може бути запорукою стабільних стосунків. Зв’язок, у якому справжня любов відсутня, позбавлений фундаменту. Од­нією з прекрасних особливостей справжньої любові є те, що вона зароджується в людині, не потребуючи ніжних почуттів. Перш ніж ми перейдемо до справжньої лю­бові, зупинимося спочатку на двох інших видах.

Дружба

Йдеться про почуття, яке виникає в нас, коли нам подобається особа протилежної статі. Це вид любові, яка викликає приємне хвилювання усіх п’ятьох органів нашого чуття. Ми хочемо бути поруч з цією жінкою, бо почуваємо себе щасливим у її присутності. Ми любимо її, як любимо піцу чи музику в стилі «кантрі».

Цей вид любові є початком багатьох стосунків. Нам усім подобаються одне в одного гарні риси характеру... Тобто нам подобається те, що створює гарний настрій.

Багато подружніх пар «задовільняються» цим ви­дом любові і тому не витримують іспиту, який їм влаш­товує життя і час.

Через 2-3 роки жінка змінює стиль свого життя, за­чіску, а чоловік міняє гель до гоління чи свої політичні вподобання. Певною мірою ми всі змінюємося з року в рік. Небезпека полягає в тому, що ми любимо те, що може змінюватися. З часом температура наших по­чуттів зменшується, і в кінці ми запитуємо: «А що ж, власне, мені подобалося в цій людині?» І тоді ми шу­каємо когось іншого, кого могли б полюбити. Неважко зрозуміти, чому ця любов так рідко витримує «іспит на зрілість».

Пристрасть

Пристрасть має сильніший вплив на наші почуття, ніж дружба. Це той вид любові, від якої туманиться розум і крається серце. Греки називали її «ерос» - чуттєва, фізична любов, яка часто є причиною дошлюб­них статевих стосунків. Це та любов, яка збуджує нас і примушує «пожадати» інших. Звичайно пристрасть притаманна подружжю, але якщо вона відокремлена від справжньої любові, то тут рукою подати до ненависті - так, як із Амноном, сином царя Давида, який, згвалту­вавши Тамар, зненавидів її (2. Сам. 13,15).

Справжня любов

Справжня любов абсолютно інша. Вона каже: «Я бачу, що ти чогось потребуєш. Дозволь мені зробити це». Вона не бере, вона дає. Справжня любов спонукає нас допома­гати іншому, створювати йому можливості проявити себе.

Найхарактерніша ознака справжньої любові в тому, що вона нічого не вимагає. Вона не каже: «Я буду твоїм другом, якщо ти будеш моїм другом». Або: «Я хочу, щоб ти був моїм другом, бо ти гарний, і я хочу, щоб люди бачили нас разом». Вона також не каже: «Я хочу бути твоїм другом, бо твоя сім’я багата». Справжня любов не шукає для себе вигод, вона хоче творити їх для іншого. Пригадайте, як ви фліртували у школі: «Вона подобається мені, якщо я подобаюся їй. Але як тільки вона починає мене дратувати, я не хочу про неї чути». А справжня любов не ставить жодних ультиматумів.

Передумовою справжньої любові є зрілість

Здатність до жертовної любові залежить від того, наскільки зрілою є людина. Подані нижче почуття ха­рактерні для незрілої любові. Перевірте, які з них при­сутні у вашому житті.

Ревність виникає від страху втратити когось або щось, що ми любимо і чого потребуємо.

Заздрість - це бажання мати щось, чим володіє хтось інший. Ми думаємо, що будемо щасливими, якщо воло­дітимемо тим, що належить комусь іншому.

Самотність випливає з того, що своє щастя ми пов’я­зуємо з іншими людьми.

Страх виникає тоді, коли ми думаємо чи усвідомлює­мо, що наші бажання не будуть виконані, що ми не змо­жемо досягти поставленої мети.

Якщо ви захочете продовжити ці роздуми, то перед вашими очима постануть усі ситуації, в яких у вас ви­никали ці почуття. Запитайте себе: «Чому в мене було це почуття? Я думаю насамперед про те, що я можу от­римати в житті, чи про те, що я можу втратити?»

Усі ці почуття є ознаками незрілої любові, тобто ба­жанням використовувати інших людей заради власно­го задоволення. Ця ж незріла поведінка є причиною надуживання алкоголем, наркотиками, сексом.

Я думаю, що чим більше ми допомагаємо іншим використати всі можливості, які їм дає життя, тим зрілішими ми є. Щире бажання посприяти іншим є фундаментом добрих стосунків.

Тривалої, зрілої любові можна навчитися

Як ви гадаєте, що є перешкодою для більшості чо­ловіків щиро любити своїх дружин?

За моїми спостереженнями, це нездатність бачити потреби жінки її очима.

Коли Анна сказала, що не завжди відчуває любов свого чоловіка, він, Міхаель, аж скипів.

«Що ти маєш на увазі?» - запитав він.

«Ну, ти дуже добрий чоловік, ти допомагаєш мені і завжди робиш для мене маленькі приємності, - ніжно відповіла вона. - Але інколи ти робиш те, чого я цілком не потребую. Я була б дуже рада, якби ти навчився ро­зуміти, що для мене є важливим».

Добрий намір не завжди має гарні результати. Одно­го разу я хотів зробити сюрприз для своєї дружини і вирішив побілити наш будинок. Але те, що я вважав важливим, для неї було другорядним. Хоч дружина оцінила нову побілку, але вона хотіла б радше поміняти підлогу в кухні. Коли я дізнався про це, то відклав усі свої справи, щоб виконати її бажання.

А потім ми склали список її пріоритетів - вони не збігалися з моїми!

Ви повинні (якщо ви ще досі цього не зробили) з’я­сувати, що потрібно вашій дружині, щоб вона була щас­ливою в житті. Потім знайдіть можливості і способи, щоб задовільнити ці потреби. Спочатку дружина навіть не повірить, що така поведінка її чоловіка триватиме довго. Але не падайте духом! Щоб налагодити стабільні стосунки, потрібно багато часу. Багато жінок спочатку бувають збентежені, коли бачать, що їхні чоловіки ста­ють уважнішими. Один чоловік, прослухавши доповідь про шлюб і подружжя, вирішив зробити своїй дружині несподіванку, подарувавши їй пачку цукерок і розкіш­ний букет троянд. «О, яке нещастя! - сказала вона, пла­чучи. - Дитина порізала собі палець, підгоріла вечеря, бо я не встигала почистити порохолов, забилася каналі­зація... ще й ти прийшов п’яний».

Тому не лякайтеся, якщо ваша дружина не буде ро­зуміти, що відбувається. Моїй дружині було потрібно майже два роки, щоб визнати, що я змінився. Зараз вона знає, що я до кінця своїх днів намагатимуся працювати над удосконаленням наших стосунків і задовільняти її потреби.

Оволодіння мистецтвом зрілої любові можна порівня­ти з доглядом за городом. Якщо у вас є город, то ви зрозумієте це порівняння. Якось ми захотіли мати свій власний город. Скопавши маленьку ділянку землі, я висипав півмішка добрив і протягом трьох місяців ста­ранно доглядав за городом, сподіваючись зібрати бага­тий урожай. Але в чомусь я помилився. Морква була коричневого кольору, а помідори почали гнити, не встиг­нувши дозріти. Горох не вродився, огірки повністю про­пали.

Я нічого не розумів, доки один досвідчений садівник не пояснив, що, давши забагато добрив, я просто спалив усі овочі. Я хотів як краще, але не знав, що краще. Так само і чоловік може зазнати невдачі, не знаючи, скільки «поживних речовин» потрібно його дружині для про­цвітання. Ця книжка дає конкретні поради, які допомо­жуть зробити ваш шлюб щасливим.

Я бачив багато подружніх пар, які були подібні до мого городу, зарослого бур’яном і травою. Я часто ду­маю, що було б добре, якби рослини вміли говорити. Тоді горох сказав би: «Гей, ти сиплеш забагато добрив. Це пошкодить нам. Хімікати «з’їдять» нас, якщо ти нам не допоможеш». Якби мої рослини вміли говорити, у мене був би найкращий у світі город. На щастя, моя дружина вміє говорити. Я можу її запитати, чого вона потребує, скільки вона потребує і коли вона цього по­требує.

(Якщо ці рядки читатиме жінка, хочу запевнити її ось у чому: як правило, чоловік не знає, що потрібно його дружині. Тому ваш чоловік розраховує на вашу допомогу. Ніжно і любляче поясніть, чого ви чекаєте від нього. Поговоріть з ним, якщо він не виконує ваших побажань, але обережно, не роблячи йому закидів, бо він може втратити ініціативу.)

Оскільки задоволення потреб вашої дружини є пере­думовою щасливого шлюбу, то решта розділу буде при­свячено саме цій темі.

Що потрібно вашій дружині?

Основою гармонійного шлюбу для жінки є щирі сто­сунки любові з чоловіком. їй потрібні дружба, гармонія і почуття належності.

Щоб зробити дружину щасливою, ви повинні докла­дати всіх зусиль, аби задовільнити її потреби, які бу­дуть детально описані в наступних розділах.

1. Дружина повинна відчувати, що вона відіграє ве­лику роль у вашому житті: вона важливіша, ніж ваша мама, діти, друзі, ваша секретарка і професія.
2. Вона повинна знати, що в скрутну хвилину ви готові підтримати її, не роблячи зауважень і не читаючи нотацій.
3. їй потрібне щире, відверте спілкування.
4. Вона чекає на похвалу, щоб відчути впевненість у собі.
5. Вона хоче допомагати вам. Ваше відштовхуюче чи неприязне ставлення пригнічує її.
6. Вона потребує впевненості, що ви захищаєте й обе­рігаєте її.
7. Вона хоче знати, що ви цінуєте її думку і кожне рішення обговорюєте з нею, беручи до уваги її пропозиції і поради.
8. Вона хотіла б мати вашу підтримку у всіх ділян­ках свого життя: щодо дому, родини, інших заці­кавлень.
9. Вона потребує чоловіка, з якого міг би брати при­клад її син і з подібним до якого охоче б одру­жилася її донька.

Коли її бажання будуть виконані, вона почуватиме себе впевненою і випромінюватиме радість. Ви також будете «опромінені» її радістю, особливо ж коли ви док­лали до цього зусиль.

Оскільки поради подані дуже загально, то ви повинні звернути увагу на таке:

По-перше, є сенс обговорити кожен розділ з вашою дружиною, щоб ви бачили, з чим вона погоджується, а з чим незгідна. Уявіть, що ваша дружина квітка. Усі квіти гарні, але всі вони потребують різної кількості води, со­нячного освітлення, поживних речовин. Ви повинні виз­начити особливості своєї дружини і що саме їй потрібно.

По-друге. Коли вона пояснить вам свої побажання, повторіть це, щоб вона бачила, що ви її правильно зро­зуміли. Ви самі повинні визначити, що має на увазі ваша дружина, коли говорить: «Ти ж сказав, що скоро повер­нешся». Можливо, під «скоро» вона розуміє півгодини, а для вас це означає дві години.

По-третє, ви повинні пам’ятати про відмінності між чоловіком і жінкою. Як правило, жінка від природи більш чуттєва і розуміється на стосунках краще, ніж чоловік. Постарайтеся зрозуміти, що, можливо, ваша дружина більше відчуває, бачить і чує. Якщо вона вам щось говорить, відреагуйте на це. Особливо ж постарай­теся зрозуміти, якими вона хоче бачити ваші стосунки.

Сто можливостей

На завершення цього розділу подаю сто можливос­тей, як виявити любов дружині. Обговоріть з нею цей

список. Попросіть її вибрати те, що є для неї найголов­нішим. Це допоможе вам зрозуміти потреби і побажан­ня своєї дружини.

Я переконаний, що, навчившись використовувати ці поради на практиці, ви зміцните свої стосунки.

1. Більше спілкуйтеся з нею. Ніколи не замикайте­ся в собі.
2. Вона повинна бути для вас найважливішою.
3. Робіть усе, щоб зрозуміти її почуття.
4. Цікавтеся її друзями.
5. Частіше запитуйте про її думку.
6. Поважно сприймайте те, що вона говорить.
7. Дайте їй відчути ваше визнання і прихильність.
8. Створіть їй відчуття безпеки.
9. Будьте ніжні і лагідні з нею.
10. Виховайте в собі почуття гумору.
11. Відмовтеся від несподіваних великих змін, якщо ви це попередньо не обговорювали з нею і немає часу, щоб вона могла адаптуватися до нових умов.
12. Навчіться відверто висловлюватися і не відмов­ляйте їй, коли вона хоче з вами поговорити.
13. Підбадьорте її, коли в неї невдача. Наприклад, про­сто обніміть її, не роблячи їй закидів і не повчаючи.
14. Цікавтеся речами, які для неї є важливими в житті.
15. Якщо робите їй зауваження, то робіть це ніжно й обережно.
16. Сприймайте її зауваження спокійно, не перехо­дячи в наступ.
17. Спеціально відводьте час, щоб побути разом з нею і дітьми.
18. Будьте надійними.
19. Робіть їй компліменти.
20. Усіма способами висловлюйте їй свою любов: сло­вами, вчинками.
21. Щороку ставте для сім’ї якусь мету.
22. Дозволяйте їй купувати речі, які вона вважає по­трібними.
23. Пробачайте їй, якщо вона вас образила.
24. Продемонструйте їй, що ви її потребуєте.
25. Сприймайте її такою, якою вона є. Зрозумійте, що вона особлива, неповторна особистість.
26. Визнавайте свої помилки, не бійтеся бути покірли­вим.
27. Будьте духовним наставником сім’ї.
28. Дозвольте своїй дружині бути колись і невдахою. Після того як ви її заспокоїли, обговоріть, у чому причина невдачі.
29. Зробіть їй масаж після напруженого дня.
30. Викрійте трохи часу, щоб побути з нею на самоті і спокійно поговорити.
31. Організовуйте романтичні подорожі.
32. Напишіть їй при нагоді листа, у якому скажіть, що дуже любите її.
33. Інколи робіть їй несподіванку і даруйте квіти.
34. Виявляйте їй свою повагу.
35. Говоріть їй, що ви пишаєтеся нею.
36. Якщо вона просить, допоможіть їй доброю пора­дою.
37. Захищайте її від інших.
38. Надавайте їй перевагу перед усіма іншими людьми.
39. Не чекайте від неї того, що перевищує її духовні чи фізичні можливості.
40. Просіть Бога, щоб Він подарував їй щасливе життя.
41. Завжди помічайте те, що вона робить для вас і для сім’ї.
42. Хваліть її перед іншими.
43. Діліться з нею своїми думками і почуттями.
44. Розповідайте їй про свою роботу, якщо це її цікавить.
45. Поцікавтеся, як вона проводить свій день - на роботі і вдома.
46. Навчіться розділяти її смаки і вподобання.
47. Коли вона готує вечерю, займіться дітьми.
48. Допомагайте їй прибирати у квартирі.
49. Дозвольте їй спокійно покупатися, а самі помий­те посуд.
50. Зрозумійте, що її фізичні сили можуть легко ви­черпатися, якщо у вас буде більше дітей.
51. Якщо ви караєте дітей, то робіть це в любові, а не в гніві.
52. Допоможіть їй виявити себе - на роботі, у захоп­ленні улюбленою справою.
53. Поводьтеся так, наче на її чолі написано: «Обе­режно - скло!»
54. Позбудьтеся звичок, які їй не подобаються.
55. Будьте уважні і привітні до її родичів.
56. Не робіть негативних порівнянь між своїми і її родичами.
57. Дякуйте їй за те, що вона робить для вас.
58. Не сподівайтеся щоразу на панегірики, коли ви допомагаєте їй виконувати домашню роботу.
59. Старанно поясніть їй свої плани.
60. Робіть їй маленькі приємності (напр., принесіть їй сніданок до ліжка).

1. Запитайте, чи вона хоче, щоб ви ставилися до неї, як до слабшої.
2. Виявіть, чого вона боїться в житті.
3. Запитайте, що ви можете зробити, щоб вона звільнилася від цих побоювань.
4. Постарайтеся зрозуміти її потреби в сексі.
5. Запитайте, чи вона хоче поговорити про свої по­бажання щодо статевого життя.
6. Виявіть, що їй створює дискомфорт.
7. Спільно будуйте плани на майбутнє.
8. Не чіпляйтеся до слів. Постарайтеся зрозуміти те, про що вона говорить.
9. Не забувайте про ввічливість, наприклад, відчи­няйте їй двері, наливайте каву.
10. Запитайте, чи в сексуальному плані вона не почу­ває себе в чомусь скривдженою.
11. Запитайте, чи вона вас не ревнує.
12. Поцікавтеся, чи її хвилює те, як витрачаються гроші.
13. Час від часу виходьте з нею на прогулянки.
14. Захищайте її думку в товаристві.
15. Обніміть її за плечі, коли ви на вечірці чи разом із друзями.
16. Часто говоріть, що ви її кохаєте.
17. Пам’ятайте про день вашого весілля, її день на­родження, інші урочистості.
18. Охоче ходіть за покупками.
19. Зацікавте її своїм хобі.
20. Час від часу робіть їй особливі подарунки.
21. Частково візьміть на себе відповідальність за до­машні справи.
22. Не глузуйте над її жіночими особливостями.
23. Докладіть усіх зусиль, щоб вона могла висловлю­ватися вільно й відверто, не побоюючись, що буде виглядати безглуздо.
24. Старанно вибирайте слова, особливо коли ви роз­гнівані.
25. Не критикуйте її в присутності інших.
26. Не показуйте, що вважаєте іншу жінку приваб­ливішою, якщо це її дратує.
27. Будьте тактовні з іншими людьми.
28. Інколи проводите час разом з її родичами.
29. Час від часу приготуйте вечерю.
30. Поставтеся з розумінням, коли вона захворіла.
31. Зателефонуйте і повідомте, якщо мусите повер­нутися пізніше.
32. Не сваріться з нею в присутності дітей.
33. Запрошуйте її пообідати в ресторані й інколи зап­лануйте щось гарне на вихідні.
34. Час від часу робіть їй маленькі послуги.
35. Подаруйте їй те, що вона могла б використовува­ти особисто для себе.
36. Давайте їй час, щоб вона могла побути на самоті чи провести його разом зі своїми друзями.
37. Прочитайте книжку, яку вона вам порадила.
38. Подаруйте їй прикрасу, на якій вигравіювано, що ви її любите.
39. Напишіть для неї вірша.

Якщо ваша дружина реагує негативно, то причина криється в тому, що вона або відчуває себе невпевнено, або незадоволена вашими стосунками.

Для роздумів

1. Про кого говорить Ісус, що він має бути найпершим? (Мт. 20, 25-28).
2. Якщо ми хочемо чинити так, як Ісус, то повинні поміркува­ти:

• як Він думав? (Фил. 2, 5-8);
• що про де говорить Павло? (Фил. 2, 17-25).

1. Чоловік повинен любити свою дружину, як Христос любить Церкву. Як Христос любить Церкву? (Еф. 5, 25-27. 29).

«Бо де твій скарб, там буде і твоє серце»

(Мт. 6, 21)

Нещодавно я мав нагоду взяти інтерв’ю в дружин гравців футбольної команди першої ліги. Наскільки я зрозумів, вони мали ті самі проблеми, що й інші жінки. Одна з них сказала, що найбільше її розчарування - це знати, що вона не найважливіша людина в житті свого чоловіка.

«Навіть наш собака важливіший для нього, ніж я»,- сказала вона. «Коли він повертається додому, він ба­виться з собакою. А від мене йому потрібно лише знати, коли буде готовий обід»,- продовжувала вона, схлипу­ючи.

Палка любов дружини до чоловіка зменшується, коли він починає надавати перевагу справам чи іншим лю­дям. Дуже часто він не усвідомлює, що, ставлячи на друге місце пріоритети дружини і їхні стосунки, він шкодить і собі, і їй. Щоб подружжя було щасливим, жінка по­винна знати, що в серці чоловіка їй відведено особливе місце.

Багато чоловіків шоковані, коли дружини покида­ють їх через двадцять, навіть тридцять років без «по­важних на це причин». Вони думають, що давали своїй дружині все, чого вона потребувала: гарний дім, дороге авто, достатню кількість грошей, щоб виховати дітей. Але цього було недостатньо. Чому? Тому, що жінці по­трібно більше, ніж матеріальне забезпечення.

Я знайомий з багатьма підприємцями, справа яких процвітає, їхні службовці задоволені своїми шефами, які розуміють їх і шанують. І хіба це не іронія, що такі інтелігентні чоловіки повертаються ввечері додому і навіть не підозрюють, що ці самі принципи треба засто­совувати і щодо своєї дружини. Невже найважливіші справи закінчуються до п’ятої години вечора? Навіть не бажаючи цього, чоловік різними способами може продемонструвати, що інші люди чи улюблені заняття для нього важливіші, ніж власна дружина. Ви вже, на­певно, чули про «жертви футболу»? Неважливо, про що йде мова: футбол чи теніс, справи колективу чи грома­ди, але ваша дружина і ваше подружнє щастя стражда­тимуть від того, що більшу частину свого часу й енергії ви присвячуватимете іншим справам, а для дружини нічого не залишатиметься.

Дружина, порівнявши, скільки часу ви проводите з нею, а скільки деінде, може подумати, що вона неважли­ва для вас. Жінці відомо, як блищать очі її чоловіка і він перетворюється на зовсім іншу людину, коли зай­мається своїми улюбленими заняттями. Якщо вона не бачить, що таку саму радість чоловік відчуває від пере­бування з нею, то її почне мучити думка, що вона йому нецікава. Це може мати негативний вплив на її почут­тя самоповаги.

Моя дружина дуже виразно продемонструвала це на п’ятий рік нашого подружнього життя. Одного разу, коли я прийшов додому на обід, вона саме мила посуд. Вона не сказала мені жодного слова, а коли я спробував завести розмову, ніяк не відреагувала.

Я одразу зрозумів, що потрапив у скрутне станови­ще. Я пригадав, що вже кілька днів дружина ставиться до мене якось холодно, що я помилково «списав» на гормональні зміни.

«Між нами щось не так?» - запитав я. «Це не має значення. Ти все одно не зрозумієш»,- відповіла вона.

Дивно, але мені враз відпало бажання повертатися на роботу. «Я бачу, що в нас серйозні проблеми. Але я справді не знаю, що зробив не так».

«Навіть якщо я тобі це скажу, то ти або не зрозумієш, або нічого не зміниш. То навіщо про це говорити. Мені прикро. Я розчаровуюся, коли ти щось пообіцяєш, а потім не виконуєш».

Але я попросив, щоб вона мені пояснила, у чому річ, бо я просто не розумію. Врешті-решт вона погодилася сказати, які слова і вчинки протягом останніх років погіршили наші стосунки і яким чином я порушив одну з важливих заповідей Біблії.

«Для тебе все важливе: робота, друзі, інші люди - тільки не бути зі мною».

Я попросив її пояснити сказане.

«Коли ми щось заплануємо, але хтось зателефонує, ти завжди відповідаєш: «Зараз я поговорю з дружиною, чи ми не могли б змінити наших планів».

Я пояснив, що мені легше відмовити їй, ніж іншим людям.

«А що буває, коли я приготую святкову вечерю і на­крию стіл? Ти приходиш або телефонуєш і кажеш, що затримаєшся на роботі. Ти йдеш з іншими людьми, а я для тебе ніби нічого не означаю чи взагалі не існую».

А потім вона сказала: «Зараз мені байдуже. Я так часто розчаровувалася, що морально вже не витримую».

Вона дала мені зрозуміти, що я завжди мав час для людей, які потребували моєї допомоги, і ніколи не ста­рався знайти часу для неї. А коли й проводив з нею вихідні, то мої думки були деінде, і я не був надто щас­ливий від спілкування з нею.

Протягом кількох годин вона виливала мені свій душевний біль. Я не знав, що робити, і не був впевне­ний, чи зможу змінитися. Але я розумів її звинувачен­ня. Я нехтував нею і ображав її своєю поведінкою. Коли я визнав її правоту, вона навіть не відреагувала на це.

Вона відкрила мені очі на те, що я постійно порушу­вав біблійний закон 1 Пт. 3,7, який є наріжним каме­нем усіх стосунків. Я не виявив їй своєї поваги. «По­важати» означає надавати іншій людині чи якійсь справі більшої ваги і значення. Норма не відчувала себе важ­ливішою за мою професію чи хобі. Я несвідомо відмо­вився поважати людину, яка після Ісуса повинна бути найважливішою в моєму житті.

«Ти можеш вибачити мою поведінку?» - запитав я. «Я хочу змінитися. Я докладу всіх зусиль, щоб це ста­лося».

«Я вже так часто це чула», - відповіла вона скептич­но.

Я не знав, скільки часу мені потрібно, щоб змінити­ся. Але я знав, що наступного разу, коли хтось перед обідом подзвонить, я мушу запитати: «Це терміново? Ми б не могли перенести це на завтра?»

Я повинен був показати, що я справді думаю спочат­ку про неї і її потреби.

Я хотів сказати їй, що вона найважливіша людина в моєму житті, і я хотів сам це відчути. На початку в мене не було цього відчуття, але я хотів, щоб воно ово­лоділо мною. Коли я почав поводитися з нею як з най­важливішою людиною, то я почав відчувати, що вона є першою особою. Відчуття виникають слідом за думка­ми і вчинками. Іншими словами, ніжні почуття до Нор­ми виникли в мене після того, як я поставив її на пер­ше місце у своєму житті.

Протягом перших двох років, коли я впроваждував ці закони у своє життя, досить часто страждало моє по­чуття гордості, зазнавало краху моє еґо, бо не все було між нами так гармонійно. Але я дуже старався, і Норма повірила в мій твердий намір змінитися. Мені було потрібно два роки, щоб переконати її.

Від Норми й від інших жінок я знаю, що дружині мало чути обіцянки, вона мусить бачити реальні дії. Якщо спочатку ваша дружина не вірить у те, що ви говорите, дайте їй час. Нехай вона бачить, як ви посту­пово вчитеся підніматися на вершину. Чим наполег­ливіший чоловік у своїй любові, тим більше йому дові­ряє дружина. І через якийсь час вона приєднається до нього, щоб разом досягти спільної мети - щасливого шлюбу.

Коли я почав поважати Норму, це було найбільше освідчення в коханні, яке я коли-небудь робив. Вона означає для мене більше, ніж що-небудь інше на світі, і вона це знає.

Які докази потрібні дружині, щоб повірити своєму чоловікові

Жінка повинна відчути щонайменше дві зміни, щоб
повірити у твердий намір свого чоловіка змінитися

Уважно вислухайте без виправдань і сварок.

Чи можете уявити, щоб чоловік виправдав кожен свій вчинок, яким зневажив дружину? Мартін думав, що йому це під силу. Вони з дружиною не могли спілкуватися більше 15 хвилин, щоб не посваритися. Виходячи з його логічних дедукцій, винною завжди була дружина.

Але якось він сказав Катрін, що хоче змінитися і по- справжньому її кохати. Через кілька хвилин вона зап­ропонувала провести коротку спокійну відпустку, щоб вони могли по-новому пізнати одне одного.

«Ти це серйозно?» - запитав він, цим самим зруй­нувавши всі її сподівання. «Ти хочеш, щоб я подвійно платив: за готель і тут, за квартиру?»

На цю тему в них виникла сварка, а за нею протя­гом місяця ще кілька. їхні стосунки настільки погірши­лися, що вона покинула його. Коли вона говорила про свої потреби, він ніколи не вислуховував її, завжди пе­ребивав своїми зауваженнями. Тому він втратив її.

Часто чоловікові досить важко зрозуміти жінку, не з’ясувавши значення деяких слів, які вона вживає, щоб описати свої почуття. Якби чоловік міг абстрагуватися від конкретних слів своєї дружини і задуматися над змістом сказаного, то вони сварилися б значно менше. Я знаю одного чоловіка, для якого це неможливо. Коли його дружина говорить: «Ти ніколи цього не робиш» або «Ти завжди так», то він обов’язково відповідає: «Ні, я не завжди так роблю».

Або починає аналізувати те, що вона сказала, і дово­дити, що вона неправа. Через десять хвилин зав’язуєть­ся сварка. Щоб уможливити спілкування, треба з’ясу­вати зміст окремих слів.

Значення не у слові, значення в людині. Кожен має своє розуміння для певного слова. Ми поєднуємо зна­чення і слова, виходячи з нашого власного індивідуаль­ного досвіду. Спілкуючись з людьми, ми хочемо вжива­ти слова, які можуть передати наші думки. Можливо, у цій книжці я вживаю слова, які вам подобаються або які вас дратують. Декому з вас мої слова не говорять абсолютно нічого, бо мої визначення відрізняються від ваших. Я намагаюся подати приклади до всіх важли­вих тверджень, щоб ми могли досягти взаємного поро­зуміння.

Якщо ми перестанемо виправдовувати наші вчинки і сваритися через слова, які вживають наші дружини, то ми зможемо вникнути в суть справи.

Ми можемо спробувати переформулювати слова дру­жини, щоб побачити, чи ми зрозуміли зміст того, що вона сказала: «Ти це мала на увазі?» або «Я правильно тебе зрозумів?» За будь-яку ціну уникайте саркастичних запитань типу: «Можливо, це те, що ти не наважувала­ся сказати?» Чоловіче почуття переваги може ще в за­родку знищити позитивні починання жінки до покра­щення стосунків.

Готовність визнати помилки

Багато жінок і дітей розповідали мені, що стосунки в сім’ї потерпають від того, що чоловік чи батько не вміє визнавати своїх помилок. Досить часто чоловіки вва­жають, що визнати помилку є свідченням слабкості, але це якраз навпаки. Пригадайте хоч один випадок з ва­шого життя, коли хтось визнав, що був неправий щодо вас. Цілком ймовірно, що з того часу ви почали пова­жати його ще більше.

Один товариш розповів мені, що якось він зробив несправедливе зауваження своєму колезі по роботі, яке того глибоко вразило. Але вони цього не обговорили. Повертаючись додому, мій товариш почувався винним за те, що сказав. Він розвернув автомобіль і поїхав до цього чоловіка.

Зайшовши в кімнату, він сказав: «Я вас сьогодні об­разив. Я був неправий і повернувся, щоб попросити у вас вибачення за те, що сказав».

Чоловік від несподіванки мало не впав. Звичайно, він вибачив моєму товаришеві і, думаю, не став поважа­ти його менше.

Якщо ми визнаємо свої помилки, це має дуже добрий вплив. Коли чоловік визнає, що образив свою дружину, вона почувається краще, бо знає, що він її розуміє. Виз­нання помилок зміцнює шлюб.

Виявляйте терпіння, якщо вона не вірить, що ви змінилися

Як бути, коли ви зробили все, що у ваших силах, щоб показати дружині, що вона займає перше місце у вашо­му житті, а вона й далі не вірить, що ви змінилися? Ви повернетеся до неї спиною? Думаю, ви виберете друге. Повага, яку вона раніше до вас відчувала, не пропала за один день і не може бути повернута за один день. Про­демонструйте, що ви хочете повернути її повагу, як дов­го не довелось би вам цього добиватись.

Дві причини, через які дружина може стати для чоловіка менш важливою

Що керує чоловіком, коли він, повертаючись додому, бере на руки свого маленького сина і бавиться з ним, а з дружиною навіть не привітається? Як чоловік може піти в гараж і працювати там, а дружині навіть не ска­зати, що він уже повернувся з роботи? Чому після весіл­ля чоловік втрачає любов до своєї дружини і захоплен­ня нею? За моїми спостереженнями, є дві причини.

1. Чоловік упадає за жінкою, дарує їй квіти, щоб здо­бути її. Але після весілля в нього складається враження, що він уже це зробив. Вона належить йому, і в нього нема потреби виявляти їй ці самі любов і захоплення, як перед весіллям. Вона за­конна «його» жінка. Чоловік може думати: «За­раз я маю дружину. Тепер я можу займатися про­фесією, стати добрим спортсменом, завести дітей». Кожна нова мета є для нього новим завоюван­ням.
2. «Хто ситий, топче й крижку меду; голодному й гірке - солодке» (Прип. 27,7).

Одружившись, чоловік в певному сенсі «наситився», бо дружина є частиною його самого. Він думає, що пізнав її в усіх аспектах - душевному, емоційному, духовному і фізичному. Йому здається, що вже не залишається нічого нового, що він міг би пізнати у своїй дружині. Він ситий і тепер працює над досягненням інших цілей.

Для подружжя нормально, коли чоловік і дружина «підживлюють» свої стосунки, залишаючись недосяж­ними, бажаними одне для одного. Я пам’ятаю, що саме це приваблювало мене в Нормі. Ми три роки зустріча­лися, і раптом я дізнався, що маю серйозного суперни­ка. Зрозумівши, що можу її втратити, я почав старатися з усіх сил. Я відчував себе зобов’язаним зміцнити наші стосунки. Але після одруження я, як і багато інших чоловіків, зосередився на інших цілях: освіта, кар’єра. Добиватися її любові вже не було моїм першорядним завданням, і всю свою енергію я вклав у справи, які здавалися мені важливішими.

Якщо жінка навчиться бути для чоловіка бажаною, то він матиме стимул. Але це не означає, що вона має вдавати зі себе «неприступну»; своєю самосвідомістю вона повинна показати чоловікові, що вона залежить не від нього одного, що й в інших ділянках свого життя вона знаходить щастя, наприклад, у вірі в Бога.

Як ви можете здобути любов своєї дружини

Якби вам довелося вибирати: провести вечір з дру­жиною чи друзями, - то вона повинна бути впевнена, що ви виберете її, бо вам добре з нею.

Так само дружина повинна знати, що ваш вибір зу­пиниться на ній, якби ви мусили вибирати між нею і дітьми. Вона мусить знати, що вона є «номер 1» у вашо­му житті. Якщо вона буде впевненою, що є найважлив­ішою людиною у вашому житті, то не «ревнуватиме» вас до інших справ, якими ви охоче займаєтеся.

Я, наприклад, усамітнився на шість тижнів від своєї дружини, щоб написати цю книжку. Ще кілька років тому моя дружина була б вражена самою ідеєю такої довгої розлуки. Але сьогодні вона з захопленням прий­няла її, бо знає, що таким способом я зможу реалізува­ти нашу мрію, а саме - викласти наші роздуми про щасливе подружжя.

І ще дуже важливо: вона твердо переконана, що я з більшою радістю був би з нею, ніж зі своєю секретар­кою і видавцем.

Якщо ви відведете дружині головне місце у своєму житті, то це не означає, що ви будете прив’язані до дому. Ви будете щораз більше радіти поверненню додому.

«Чому ти сьогодні не відправив мене саму на збори, а сам не пішов на баскетбольний матч?» - запитала Марія. Її чоловік був приємно здивований. До недавньо­го часу між ними точилися запеклі суперечки через його пристрасть до баскетболу. Вони навіть думали про розлучення, бо він не вмів правильно обходитися з нею, а їй не вистачало душевних сил, щоб жити разом з ним і любити його. Сьогодні він надає перевагу їй, а не ро­боті чи улюбленим заняттям... А Марія дозволяє йому займатися його справами, бо знає, що вона на першому місці в його житті.

Моя дружина також дозволяє мені займатися улюб­леними заняттями - полюванням і рибальством, бо пе­реконана, що вона для мене найважливіша. Вона знає, що в разі необхідності я насамперед потурбуюся про неї, а не про свої вподобання.

Чим більше дружина переконана, що вона важлива в житті свого чоловіка, тим більше вона дозволяє йому займатися справами, які він любить.

Запитайте, чи ваша дружина відчуває, що вона важ­ливіша у вашому житті, ніж інші люди і речі. Ви може­те визначити це таким способом.

Спочатку складіть список своїх улюблених занять. Потім напишіть, що ви робите вечорами, і на третьому листочку - де ви найбільше любите проводити свою відпустку.

Подивіться на ці три списки і запитайте самі себе: «Чи є щось у цих списках, що я роблю з більшим задо­воленням, ніж бути разом зі своєю дружиною?» Напев­но, так. А якщо так, то цілком ймовірно, що ви дали зрозуміти своїй дружині, що вона не настільки важли­ва для вас, як ваші хобі, хоч ви цього ніколи й не гово­рили вголос. Оскільки жінка має дуже тонке чуття, то вона і без ваших слів знає, де ваше серце. Але це абсо­лютно не означає, що вже запізно щось змінити.

Дружина має «антену» на вашу щирість

Ми дуже добре піклуємося про те, що для нас важли­ве. Або, як сказав Христос, «бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт. 6, 21). Якщо ваше улюблене заняття рибальство, то ви не дуже охоче позичатимете своє ри­бальське спорядження. Якщо ви любите полювати, то ви, напевно, знаєте, як треба чистити рушницю.

За часом, який ви присвячуєте різним справам, дру­жина точно визначає, що для вас найважливіше. Якщо вона не відчуватиме вашої опіки над собою, то зробить висновок, що вона для вас неважлива. Це вплине на її почуття гідності і може зумовити фізичні й душевні захворювання. Почуття, з якими вона зараз бореться, через кілька років можуть виявитися у формі серйоз­них фізичних захворювань. Деякі чоловіки бояться приділяти своїм дружинам забагато уваги, мотивуючи це таким аргументом: «А що ж залишиться для друзів, кар’єри, улюблених занять?» Вони мають щодо цього помилкове уявлення. Не забувайте: коли жінка відчу­ває, що вона найважливіша для свого чоловіка, то вона разом з ним радіє речам, які приносять йому задово­лення.

Як я здобув любов своєї дружини і все решта

Будучи одруженим десять років, я мав відчуття, що досягнув професійного успіху. Я часто виступав від імені різних організацій у нашому місті і в цілій країні. Ми мали гарний дім і двоє дітей. Чого ще міг бажати чо­ловік? Потім сталося те, що я вважав трагедією. Норма знову була вагітна. Я не був у захопленні від цієї нови­ни. Я радше був пригнічений, коли думав, що знову з’яв­ляться пелюшки. Я саме починав відчувати задоволен­ня від спілкування зі своїми дітьми, і думка про те, що в домі з’явиться немовля, мене аж ніяк не приваблюва­ла. Хоч я намагався бути ніжним з Нормою, але я не міг приховати свого розчарування. Я боявся, що вже не зможу так багато їздити і буду змушений перейти на іншу, менш престижну посаду. Протягом наступних місяців у мене було дуже багато роботи, і я повідомив своїй дружині, що не зможу допомагати їй із дітьми через завантаженість на роботі. Навіть того дня, коли народився наш син, я з острахом думав, що він пере­шкодить моєму просуванню на роботі.

Першого року після народження дитини Нормине здоров’я дуже постраждало, бо вона мало спала й муси­ла піклуватися ще й про двох інших дітей. Нашому синочкові була потрібна операція, він часто хворів, що додавало Нормі нових клопотів. Яким жорстоким я був того року! Коли дитина вночі плакала або потребу­вала особливого догляду, я відразу ж нагадував Нормі, що це її син. Зрештою, вона хотіла дитини, а не я. Так минув цілий рік, і одного дня Норма сказала: «Я більше не витримую. Я хотіла мати духовні і фізичні сили, щоб піклуватися про дітей, виховувати їх, але я цього про­сто не можу, коли їх батька ніколи немає поряд».

(Норма досягла нового духовного рівня, бо визнала, що через своє вороже ставлення до моїх професійних зобов’язань ставила під сумнів цитату з Біблії, а саме Рим. 8, 28 - тим, які люблять Бога, покликані за його постановою, усе співдіє на добро. Вона ніколи не дяку­вала Богові за мою роботу і не просила доброго, успіш­ного завершення якоїсь справи. Через усі свої додат­кові навантаження вона не в силах була протистояти і визнала перед Богом, що не може боротися з Ним за мою роботу. Завдяки цьому вона отримала внутрішній спокій, який став для мене стимулом. Відповідно до висловлювання з 1 Пт. 3,1-6).

Вона нічого не вимагала. Вона не сердилася. Вона просто поставила мене перед фактом. Вона більше не могла. Я міг це прочитати з її обличчя. А її спокійна поведінка свідчила, що вона чекає на мою допомогу. Я мав прийняти важливе рішення. Чи йти до шефа і про­сити його про іншу посаду? Про роботу, яка дозволить мені більше часу проводити вдома? Це було важке рішен­ня, бо я знав, що отримаю менш престижну роботу. У мене було відчуття, що я жертвую своїми професійни­ми досягненнями. Я був розгніваний на свою дружину і сина за їхню слабкість. Але я мусив здатися. Знерво­ваний і пригнічений, я пішов до шефа, щоб пояснити, що через своїх дітей я повинен більше бути вдома. «Чи є можливість отримати іншу посаду, яка дозволить мені більше часу присвячувати родині?»

Шеф з радістю допоміг мені і запропонував інше місце роботи. Але нове призначення я сприйняв як пе­реведення на нижчу посаду. Від мене вимагали того, чого я кілька тижнів тому навчав своїх підлеглих. Який удар для мене!

Якийсь час я був пригнічений, але потім «знайшов смак» у сімейному житті. Я по-справжньому радів, коли наставала п’ята година.

Я більше часу проводив зі сім’єю. Ми ходили в ман­дрівки або організовували щось інше. Не минуло бага­то часу, як ми з Нормою відчули нову любов одне до одного. Фізично вона стала почуватися краще, стала веселою і врівноваженою. Вона змінила деякі звички, які мені не подобалися, хоч я її про це не просив. «Ве­лика» жертва у вигляді моєї кар’єри з кожним днем видавалася мені щораз меншою порівняно з радістю, яку я отримував від спілкування зі сім’єю.

Через кілька місяців шеф запропонував мені нову посаду, яка подобалася мені набагато більше, ніж та, від якої я відмовився. На той час Норма була настільки впевнена в мені, що не мала нічого проти моєї нової роботи і частих відряджень, пов’язаних з нею. Спочат­ку я поступився, але це принесло мені лише користь. Це цілком відповідає принципу, що його Ісус пояснює в Мр. 8, 34-37.

І сьогодні, коли я запитую нашого сина Міхаеля: «Чому ти такий важливий для батька?», він відпові­дає: «Бо я повернув тебе до мами і всієї сім’ї».

Якщо ваша дружина відчуватиме, що вона найважливіша для вас, то це матиме неймовірні результати

Одного ранку Сандра настільки несподівано відреа- гувала на Роландову ніжність, що він просто розгубив­ся. Що ж зробив Роланд? Лише маленьке зауваження. Цього ранку він зібрався на роботу і вже був готовий виходити, як почув, що Сандра скаржиться на біль у потилиці.

«Я помасую тобі потилицю», - запропонував він. «Ні, ти вже не маєш часу, - відповіла вона. - Ти мусиш йти на роботу».

Як правило, він відповідав на це: «Так, ти права. Я не хочу запізнюватися. Думаю, тобі незабаром покра­щає. Прийми аспірин».

Але цього ранку він сказав: «Знаєш що, я краще за­лишуся біля тебе. Дай я помасую тобі потилицю». Він ніжно масував її напружені м’язи і говорив: «Робота може почекати. Ти для мене важливіша». Вона була дуже вражена його чуйною поведінкою і ніжністю, бо не сподівалася на це.

Ми, чоловіки, навіть не усвідомлюємо, який вплив має на дружин наше чуйне, ніжне, любляче ставлення.

Ви бажаєте щасливого шлюбу? Ви можете це мати, якщо почнете любити свою дружину більше, ніж будь- кого чи будь-що.

Наступні запитання можуть допомогти вам розпо­чати розмову зі своєю дружиною про місце, яке вона займає у вашому житті.

1. Чи ти відчуваєш, що ти найважливіша особа в моєму житті?
2. Чи ти думаєш, що якісь інші справи для мене важливіші, ніж ти?
3. Чи є особливі можливості, коли я б міг продемон­струвати тобі, що ти для мене важливіша?

Пам’ятайте: чим більше зусиль ви докладатимете, щоб ваші стосунки були гармонійними, тим щасливі­шими ви будете у своєму шлюбі. Якщо ви будете зму­шені змінити проведення свого вільного часу, щоб часті­ше бувати зі своєю сім’єю, то спочатку вам може видатися, що ви жертвуєте своїми улюбленими захоп­леннями. Але в майбутньому ви матимете не лише щасливий шлюб, а й більше свободи і радості від жит­тя. Сьогодні я ні на що у світі не проміняв би свою щиру дружбу з Нормою. Я щоразу більше переконуюся, що чим більше жінка відчуває, що вона важлива для свого чоловіка, тим більше вона для нього старається.

Як один чоловік своєю любов'ю врятував дружину від психіатричної лікарні

Лікар скерував його дружину в місцеву психлікарню. Для чоловіка це було як сніг на голову, але він не знав, як їй допомогти. Чоловік пішов за порадою до свя­щеника, і той сказав йому, що він повинен дати мож­ливість дружині спокійно і відверто висловити свої почуття.

Він виконав пораду священика, хоч це було непрос­то. Йому було дуже боляче слухати, як вона скаржила­ся і говорила, що своєю поведінкою він зруйнував їхній шлюб. Під час розмови подзвонив телефон, і він вважав цей дзвінок своїм порятунком. Вона розгнівалася, бо думала, що він більше не повернеться. Але сказане ним не тільки врятувало її від душевної кризи, а й спонука­ло вдягнути нічну сорочку, щоб виглядати спокусливою (уже кілька років у неї не виникало такого бажання). Коли він повернувся, вона йому привітно посміхнулася.

Що ж він сказав своєму начальникові? Він просто запитав: «Чи це завдання не міг би виконати хтось інший? У нас з дружиною зараз дуже важлива розмова. Це справді дуже важливо, і я б не хотів відлучатися».

Цей чоловік почав доводити своїй дружині, що вона справді важлива для нього. Як наслідок, її психологіч­ний стан стабілізувався і необхідність у лікарні відпала.

«Вдягніться, отже... у серце спочутливе, доброту, смиренність, лагідність, довготерпеливість»

(Кол. З, 12.)

Коли я в’їжджав у гараж, то почув якийсь пронизли­вий писк під колесами. Секунду тому наша кініка про­бігла повз авто.

«Вважай на Пуссі»,- сказала Норма.

«Вона сама відбіжить», - відповів я.

«Я їхав не швидко, ні», - ледь вимовив я. «Хто мені допоможе вибратися з цього?» Моя сім’я подумає, що йдеться про один з моїх жартів, коли я говорив, що хочу позбавитися наших котів.

Наш старший син вистрибнув з машини, подивився під колеса і плачучи опустився на землю. Донька поча­ла схлипувати, молодший син прокинувся і також при­єднався до «хору». Панував загальний хаос. Вони всі почали звинувачувати мене, що я спеціально наїхав на кота. Як я шкодував, що колись пожартував з цього приводу.

Ми дуже любили Пуссі, це було кошенятко іншої нашої кішки. Найбільше його любили наші діти. Ми по-особливому опікувалися ним, бо воно було хворе. Коли воно було маленьке, у нього був надутий животик. Ми віднесли його до ветеринара, і той сказав, що треба про­оперувати. Але операція була невдалою. Через кілька місяців її треба було повторити. Через це я не хотів кошеняти. Я якось сказав: «Це коштуватиме нам цілого маєтку». Я сказав те, про що подумав би кожен чоловік на моєму місці, хоч цим я зробив боляче своїй сім’ї.

А зараз я переїхав кота, і всі мене звинувачують. Коли вони на мене кричали, мені так хотілося відпові­сти тим самим. Але те, що колись мені говорила Норма про себе і дітей, примусило мене змовчати. «Нічого не говори. Просто обійми мене чи дітей, коли сталося щось жахливе», — сказала вона.

Вони влаштували на подвір’ї такий крик, що наші сусіди, напевно, подумали, що я їх хочу повбивати. Я був дуже пригнічений і наказав їм усім зайти до бу­динку. Потім я взяв Каріну на руки. Коли я хотів об­ійняти Ґреґа, то відчув, що він не хоче, щоб я його тор­кався. Я спробував взяти Норму за руку, але вона подивилася на мене так, як це роблять жінки, коли їхні чоловіки провинилися.

«Ти саме цього бажав, чи не так? - запитала вона. - Ти хотів позбутися їх». Після цих слів вона пішла в спальню і зачинилася.

Я і далі нічого не говорив. Я не сердився, хоч мені було прикро, що дружина не розуміє мене. Я розумів, що криком нічого не змінив би. Ми з Ґреґом пішли на подвір’я, щоб забрати Пуссі і поховати. Ми принесли його на наше маленьке «кладовище», де вже похований наш кролик Вухастик. Ґреґ усе ще схлипував. «Ніколи вже не буде такого котика». Син дуже любив це коше­ня. Коли ми його поховали, то разом помолилися над його «могилкою».

Повернувшись у дім, я почував себе не краще. 12- річна Каріна саме втішала п’ятирічного Міхаеля: «Міха- елю, прийшов час для Пуссі, час помирати».

Коли Ґреґ збирався лягати спати, я зайшов до нього в кімнату і обійняв його. Його очі були червоні від сліз; він запитав мене: «Що я тепер буду робити, коли повер­татимуся зі школи? Що мені робити, татку? Пуссі вже не буде мене зустрічати». Я також заплакав.

Маленька мужня Каріна вклала Міхаеля спати і че­кала мене в коридорі. «Уже все позаду, - сказала вона. - Просто для Пуссі прийшов час. Знаєш що? Я думаю, чи не піти нам зараз з’їсти тістечок». (Повертаючись з церкви, ми купили на вечерю молока і тістечок.)

«Каріно, якщо хочеш, то їж сама. Я зараз нічого не хочу. Я не буду сьогодні вечеряти», - сказав я.

Коли я відчинив двері до спальні, я запитав сам себе, чи моя дружина вже захоче зі мною розмовляти. Рані­ше вона часто мені говорила: «Не тисни на мене. Заче­кай, поки я зможу з тобою говорити».

Я сів біля неї і ніжно взяв її за руку.

«Як ти?» - запитав я.

«Дякую, краще», — відповіла вона.

«Все нормально, я розумію тебе. Ти пам’ятаєш, як я жартував про Пуссі? Мені дуже шкода. Я запевняю тебе, що більше ніколи не буду так жартувати. Якщо хочеш, то ми можемо нашу другу кішку тримати в домі». Про­тягом наступних тижнів я час від часу повторював: «Нормо, мені шкода, що нема Пуссі, і ти не маєш з ким гратися». Вона клала голову мені на плече і говорила: «Так, я знаю. Мені також шкода».

Через цей неприємний випадок я навчився заспоко­ювати свою дружину, чого не вмів робити протягом довгих років.

Запитайте дружину, як вона хоче,
щоб з нею поводилися в кризових ситуаціях

Найважливіший урок, як розрадити дружину, я от­римав, напевно, у той день, коли вона дуже спокійно сказала мені, що більше не витримує, що я так багато працюю, а вся відповідальність за дітей і дім падає на неї. Нічим не погрожуючи, вона показала мені межі своїх можливостей, і це дуже зворушило мене. Можли­во, заговорив мій захисний інстинкт, але я не міг зали­шитися байдужим. Бо коли вона сказала, що вже не витримує цього напруження і їй загрожує нервовий зрив, то я доклав усіх зусиль, щоб полегшити їй життя.

Я переконався, що позиція, коли відмовляються від погроз, мала позитивний результат у вирішенні конф­лікту між батьком і дочкою. Якось до мене прийшла студентка, яка не могла знайти порозуміння зі своїм батьком. У фінансовому плані він був дуже щедрий, але вона потребувала його любові і ніжності, а не тільки його грошей. Я намагався пояснити її батькові, що саме потрібно його дочці.

«Поговоріть з нею, — сказав я, - будьте ніжні й уважні. Не читайте їй нотацій». Але він не зрозумів цього, хоч був талановитим інтелігентним адвокатом і досягнув великого професійного успіху. (Я вже давно помітив, що юристам важко дається бути люблячими, ніжними і не читати нотацій. У них закарбувалося десь на підсвідомому рівні, що все можна пояснити за допомо­гою логіки.)

«Минулого тижня я намагалася покінчити життя самогубством, - призналася мені ця молода жінка. - Я просто не можу витримати того емоційного тиску, який панує в стосунках з батьком».

«Є багато можливостей змінити цю ситуацію», - ска­зав я.

«Які саме?»

«Якби ви могли піти назустріч своєму батькові, то це полегшило б вам життя».

«Ні, я цього не можу», - сухо відповіла вона.

«Добре, тоді подзвоніть своєму батькові і скажіть: «Тату, я люблю тебе. Я б хотіла більше часу проводити з тобою. Але на разі я не маю сил протистояти тобі. Я не можу витримати твого ставлення до мене - твоїх постійних нотацій, черствості і строгості. При всьому моєму бажанні я не можу витримати такого напружен­ня».

Ця дівчина мала свої особисті риси і потреби. Ніхто не може їй сказати, що вона мала бути сильнішою.

Вона є такою, якою вона є. Говорити їй, якою вона повинна бути (коли вона не може такою бути), - це все одно, що говорити сонцю, щоб воно завтра не сходило!

На щастя, її батько змінився. Він подумав: «Я справді повинен бути чуйним. Моя рідна дочка не може терпі­ти моєї присутності. Вона навіть не хоче розмовляти зі мною по телефону».

Багато чоловіків не розуміють, що ніжність і любов часто є саме тим, чого потребує жінка, - це ніжні обійми або співчутливе слово: «Я розумію, тобі боляче. Ти по­чуваєшся пригніченою».

Розрадьте її, замість того щоб повчати

Ви повинні поставити собі за мету стати ніжним, люблячим і уважним чоловіком, який не читає нотацій. У кризових ситуаціях нотації лише поглиблюють кри­зу. Для мене це було нове, бо мій батько не був особли­во ніжний у стосунках зі сім’єю. Ще кілька років тому я й не підозрював, що моїй дружині потрібна ніжність. Ніхто мені про це не говорив, а якби й сказав, то я, на­певно, не зрозумів би цього. (Хоч я мав би це зрозуміти, бо коли я пригнічений, то хочу, щоб мене зрозуміли і підбадьорили.)

Я ніколи не забуду, як одна жінка сказала: «Якби мій чоловік просто обійняв мене, коли я чимось засму­чена, і не читав мені моралізаторських настанов!»

Але повчання ніколи не припиняються. Він говорив, що вона почувала б себе краще, якби прийняла пігул­ку..., якби вона не брала на себе так багато..., якби вона строгіше виховувала дітей...

«Ви вже колись йому говорили, чого ви потребуєте?» - запитав я.

«Ви, напевно, жартуєте», - посміхнулася вона.

«Ні. Можливо, він просто не знає, що повинен роби­ти. Він не знає, що ви хочете, щоб вас обійняли, а не повчали. Чому б вам просто не сказати йому про це під час спокійної розмови?»

«Ви в чомусь маєте рацію. Часто, коли я пригнічена і плачу, він запитує: «Що я повинен зробити?» Тоді я нервую і кажу: «Якщо я маю пояснювати, що ти пови­нен робити, то який в цьому сенс?»

Я раджу вам запитати в дружини, чого вона потре­бує. Ви ж не можете взяти цю інформацію зі стелі. Ми просто не можемо знати, що відбувається в душі іншої людини. Чоловік повинен дізнатися у дружини, які по­треби вона має, а потім вчитися, вчитися і ще раз вчи­тися задовільняти їх.

Коли я вперше хотів навчитися їздити на лижах, я піднявся ліфтом на одну невисоку гору. Але з верши­ни ця гора видалася мені не такою вже й маленькою.

Я подумав: «Я ні в якому разі не повинен спускати­ся» - і знову пішов на ліфт, щоб з’їхати вниз.

Так само і ви: роблячи спочатку лише маленькі кро­ки, можете бути впевнені, що з часом набиратимете щораз більшої швидкості.

Звичайно, ця книжка не дає вичерпної інформації на тему «Подружжя», це лише початок. Повірте мені: зас­тосувавши на практиці подані тут поради і принципи, ви зможете через якийсь час насолоджуватися щасли­вим подружнім життям.

Коли я лише оволодівав мистецтвом розуміти свою дружину, то з нами трапилася пригода, яка вимагала від мене повного самовладання. Ця пригода була вип­робуванням моїх нових сил. Поставте себе на моє місце. Як би ви відреагували?

Я купив за 700 марок старого човна, бо ми планува­ли частіше виїжджати на природу. Того ж самого вечо­ра я з сином вирішив випробувати цього човна на озері, яке розташоване в кількох метрах від нашого дому. Через моє невміння управляти човнами вітер щоразу відносив його до берега. Оскільки я щоразу намагався відштовхувати його, то був весь мокрий і знервований. Через 10 хвилин інтенсивного відштовхування впертий човен плив зі швидкістю, не більшою, ніж 15 кілометрів за годину. Очевидно, я робив щось не так. Ми вже були досить далеко від берега, як мені спало на думку, що краще буде повернутися, поки ще справний мотор.

Та раптом Ґреґ вигукнув: «Тату, човен тоне!» Я обер­нувся і побачив, що вода в човні сягала вже кількох сантиметрів. Колишній власник забув мене попереди­ти, що він витягнув корок для спуску води, коли остан­нього разу падав дощ. Але в човні, заповненому водою, я не міг знайти отвору для спуску води. На щастя, чо­вен не потонув. Коли я нарешті повантажив його на причеп, то твердо вирішив, що завтра поверну його. Мені було трохи незручно, що цей старий човен стояв перед моїм домом.

Я довідався, що ремонт мотора коштуватиме 150 до­ларів.

Я вирішив повернути човен попередньому власни­кові, який пообіцяв, що забере човен і віддасть мені гроші, якщо я буду незадоволений цією покупкою.

Коли я того ранку виходив з дому, то сказав, що по­вернуся об одинадцятій годині, щоб Норма ще могла піти за покупками. Але вся ця справа з поверненням грошей тривала довше, ніж я думав, і тому я запізнився на півтори години. Норма вирішила поїхати за покуп­ками на нашому бусику. Коли вона намагалася його розвернути, то в’їхала в будинок і частина даху посипа­лася на землю. Падаючи, дах пошкодив автобус.

Коли я о пів на першу під’їхав до будинку, то поба­чив частину даху, який лежав на землі, і наш автобус, «прикрашений» численними пошкодженнями. Я усмі­хнувся - більше від несподіванки, ніж від почуття гу­мору.

Я так і хотів сказати дружині: «О ні! Та ж ремонт коштуватиме нам цілого маєтку. Ти що, виграла свої права в лотереї?»

Мені так і кортіло сказати це вголос. Але на цей раз я пригадав, як я повинен поводитися. Я сказав собі: «Не говори нічого. Просто обійми її». Але щось всере­дині промовляло до мене: «Дай волю своєму гніву. Прочитай їй нотації». Але розум взяв верх над почут­тями. Я обійняв її і ніжно сказав: «Ти почуваєшся вин- ною. Я розумію». А всередині в мені все просто кипіло. Ми разом зайшли в дім, сіли на канапу, і я дав їй мож­ливість виговоритися.

Я тримав її за руку, і через кілька хвилин почуття ніжності опанувало мною. Через якийсь час вона цілком заспокоїлася. Потім я покликав товариша, і за дві го­дини ми відремонтували дах.

Мені було добре на душі, що я хоч раз у житті не дав волі своєму гніву. Я не образив своєї дружини, не на­кричав на дітей, не зіпсував наших стосунків. Хоч я знову міг скористатися своїм старим виправданням: «Я не міг втамувати гніву». Але на цей раз я здобув переконливу перемогу.

Моя новонабута чуйність витримала перше випробу­вання. Але якось під час одного виїзду на риболовлю я все зіпсував. Як правило, я забуваю про все на світі, коли приїжджаю на річку і з головою занурююся в ри­боловлю: запах, що витає в повітрі, напруження, коли клює риба, плескання води... Але повернімося до теми.

Коли ми припаркували наш бусик на березі гарної річки, моє серце забилося. Я не міг дочекатися, коли за­кину вудочки. Спочатку я допоміг дітям розмотати їхні вудочки і сказав, що коли заплутається ліска, вони самі повинні давати собі раду. (Мене завжди дратувало, коли вони своїми криками «Татку, допоможи!» заважали мені насолоджуватися рибальством. Я хотів цілком відда­тися цій насолоді.)

Я знайшов ідеальне місце для риболовлі - велика глибина, повільна течія. Я наживив гачок і закинув вудочку у воду. Через якусь мить я знімав з гачка пер­шу форель. Риболовля повністю захопила мене, як рап­том я побачив Ґреґа, який біг до мене. Я боявся, щоб він не стрибнув у річку і не розлякав мені риби. Уже сама його присутність розгнівала мене. Але раптом він ска­зав: «Каріна зламала собі ногу».

Каріна зламала собі ногу? І це саме тепер! Як вона могла таке зробити? Мені важко було покинути своє об­любоване місце, але я передав Ґреґові вудочку і сказав: «Будь обережний! Дивися, щоб не заплуталася ліска. Легко тримай вудилище». Я побіг до Каріни, обминув­ши свій «риболовний рай». Я ж не хотів відлякати рибу!

Внизу, на березі, лежала Каріна: «Татку, здається, я зламала собі ногу».

Коли я оглянув її ногу, то побачив, що це лише удар.

«Не рухайся, - сказав я. - Це не перелом, ти просто вдарилася. Потримай ногу кілька хвилин у холодній воді».

Мені прикро розповідати цю пригоду до кінця, але, можливо, ви зробите висновок з моєї черствості. Я по­вернувся на своє місце і впіймав ще декілька форелей, а вже потім пішов до Каріни, яка, плачучи, кричала: «Тату, вода така холодна!»

Я досить грубо намагався поставити її на ноги, але вона не могла йти. Коли я спробував віднести її на бе­рег, але це не виходило, вона знову заплакала і сказала: «Ти такий грубий зі мною. Ти не можеш бути трошки ніжніший?» Після цих слів зі мною щось сталося. Я пригадав, як часто моя дружина й інші жінки говори­ли: «Ми потребуємо ніжності і лагідності, а не грубості». Невже я не можу бути ніжний зі своєю одинадцятиріч­ною донькою? Я навіть сварив Каріну за те, що вона вдарилася, бо боявся, щоб вона не перешкодила мені рибалити. «Чому ти не була обережна?» - запитав я.

Що ж було важливіше? Форелі чи моя рідна донька? Мені важко дивитися правді в очі, але на той раз форелі були для мене важливіші. Через пристрасть до рибаль­ства я покинув у небезпеці свою рідну доньку. Я мав би бути розсудливішим.

Коли я усвідомив свою помилку, я сказав: «Каріно, мені шкода, що я був такий грубий з тобою. Ти мені вибачиш?»

«Так, татку. Я вибачаю тобі».

«Каріно, ти для мене важливіша, ніж усі риби. Я хочу, щоб ти це знала. Я так захопився риболовлею, що був байдужий до тебе, і це завдало тобі болю».

Вона обійняла мене і ніжно подивилася мені в очі.

Допомагайте своїй дружині долати депресії

Усі люди щодня переживають стреси. Деякі дні бу­вають дуже напружені, наприклад, коли я переїхав Пуссі. Психологи стверджують, що стресові ситуації вплива­ють на наше мислення, почуття і фізичний стан. За­гальна кількість стресів, від яких ми потерпаємо у всіх цих ділянках, проводить межу між депресією і щастям. Наприклад, якщо чоловік ніжний зі своєю дружиною, то це має позитивний вплив на її почуття, що, своєю чергою, матиме позитивний відбиток на інших сферах її життя.

На думку психолога доктора Джері Дея, можна вста­новити, чи щось гнітить жінку, за наявністю щонай­менше чотирьох із поданих нижче симптомів. Як чо­ловік, ви повинні знати ці ознаки, щоб допомогти своїй дружині.

Загальні ознаки депресії:

• сум;
• песимізм;
• відсутність почуття гумору;
• поганий сон;
• прокидається рано-вранці;
• безсоння;
• погане самопочуття впродовж цілого дня;
• відсутність потреби в сексі;
• втрата апетиту;
• незрозумілі скарги на поганий стан;
• глибоке особисте переживання (смерть рідних, втрата роботи);
• погана зосередженість і пам’ять;
• глибокі зітхання і стогони.

Коли ви помітите ці ознаки у своєї дружини, підтри­майте її словами: «Я розумію, як ти почуваєшся...».

Візьміть собі на озброєння подану нижче інформацію, бо вона може допомогти вам врятувати дружину від депресії.

1. Якщо ви помітите у своєї дружини щонайменше чотири з названих симптомів, то ви повинні пере­конати її в необхідності ґрунтовного медичного обстеження. Недостатня кількість гормонів чи вітамінів або фізичне захворювання можуть бути причиною цих симптомів.
2. Уникайте повчань. Коли ви це робите, то ство­рюється відчуття, що ви її не розумієте. А букет квітів чи поштова листівка можуть підняти їй настрій. Разом з дітьми постарайтеся організу­вати для неї щось особливе. Ви можете, наприк­лад, купити папір і наклеїти на ньому вирізані картинки із зображенням рис, які ви в ній цінує­те. Напишіть фломастерами ніжні слова, при­красьте гарною кольоровою стрічкою і від імені всієї сім’ї вручіть їй цей плакат. Цей жест уваги позитивно вплине на її почуття і допоможе їй побороти тимчасові труднощі.
3. Прислухайтеся не до її слів, а до змісту, який криється в них. Тобто намагайтеся зрозуміти її почуття. Що вона хоче сказати? Чи ви можете зрозуміти зміст, який криється в її словах? Спо­чатку скажіть їй: «Я не знаю, чому в тебе такий пригнічений настрій, але розумію, що для цього є свої причини». Говорячи такі слова, ви демонст­руєте їй своє розуміння і сприяєте нагромаджен­ню нових фізичних сил.
4. Допоможіть їй покращити своє самопочуття, «заб­локувавши» її симптоми. Доктор Дей так пояс­нив мені цей принцип: актори, виступаючи на сцені, повинні зображати все в підсиленій і пере­більшеній формі, щоб глядач краще міг зрозуміти думку. І хоч вони самі розуміють, що це все пере­більшено, публіка сприймає це за норму. На дум­ку доктора Дея, ви також повині перебільшити проблему своєї дружини, щоб вона переконалася, що ви її розумієте.

Вона цілком нормально сприйматиме ваші висловлювання, хоч ви і матимете відчуття, що «пе­реборщили» .

Запропонуйте їй, наприклад, якесь фізичне на­вантаження. Це може бути шейпінг чи щось інше, що вимагає фізичного напруження. Скажіть їй: «Можливо, тобі варто чимось зайнятися, щоб ти забула про свої проблеми». Дуже часто цей прин­цип спрацьовує і досить легко повертає людину до дійсності. І вона починає думати: «Зрештою, не так уже все й погано».

Коли ж людина не бачить виходу із ситуації, їй хочеться цілий день пролежати на канапі і дивитися на стелю. Немає нічого гіршого за та­кий стан. Постарайтеся «витягнути» її з дому, навіть якщо вам доведеться йти разом з нею за покупками. Бувають такі дні, коли моя дружина натягує на себе покривало і цілий день проводить у ліжку, хоч сама розуміє, що ефективнішим було б піти на шейпінг або інтенсивно зайнятися чи­мось іншим.

1. Інший допоміжний засіб при депресіях - запису­вати власні думки. Коли пригнічена людина за­писує думки, то вона піддається впливові так зва­ного «душевного очищення», як каже доктор Дей. Подаруйте дружині блокнотик і переконайте її записувати, чим ви або хтось інший образили її.

Ще краще було б, якби ви могли переконати її записувати, що позитивного дали їй негативні ситуації. Спочатку вона відмовиться і скаже, що в негативному не було нічого доброго. Можливо, спочатку ви самі повинні вказати їй на позитивні сторони. Чим більше позитивного вона відкри­ватиме, тим легше ставатиме їй на душі.

Більшість жінок, які практикують такий прин­цип, часто говорять мені: «А й справді. Не так уже все погано». Якщо ваша дружина не має часу, щоб записувати свої почуття, ви можете допомог­ти їй не думати про погане. Обережно відучіть її від слова «якби». Один психіатр якось сказав, що це слово є причиною депресій у багатьох людей. «Якби я не...», «Якби я могла...», «Якби він...».

Це слово може розбити людину душевно, духовно і фізично.

1. Навчіть дружину повністю розслаблюватися, коли вона в стресовій ситуації. Я сам переконався, що 10 хвилин розслаблення інколи створюють відчут­тя, що я чотири години спав міцним сном. Це дає нові сили.

Піддайтеся впливові природного механізму свого організму: розслабтеся в положенні сидячи чи лежачи, кілька разів зробіть глибокий вдих, затримайте дихання і розслаблюйте кожен м’яз свого тіла, потім зробіть глибокий видих. Уявіть, як розслаблюються ваші м’язи і протягом наступ­них 10 хвилин залишайтеся нерухомим.

1. Спонукайте свою дружину регулярно займатися спортом. Норма ходить у спортивну секцію, і коли в неї пригнічений настрій, фізичне навантажен­ня знімає цей стрес. Фізичний рух має позитив­ний вплив на думки і почуття. Ті, що працюють з людьми, які перебувають у пригніченому настрої, стверджують, що це один з найефективніших за­собів терапії.

Якої розради потребує ваша дружина?

Чому ви не попросите дружину пояснити, коли і якої розради вона потребує? Попросіть також, щоб вона була терпелива, поки ви не опануєте мистецтва люблячого ставлення.

Для роздумів

1. Чи є закономірним уважне, вирозуміле ставлення до люди­ни, яка збуджена чи перебуває в кризовій ситуації? (Кол. З, 8- 14; 4, 6).
2. Чи ви знаєте, що потрібно вашій дружині в кризових ситуа­ціях? (1 Пт. 3.7).

Напишіть її відповідь на це запитання.

5 НАВІТЬ ІЗ НАЙВАЖЧОЇ СИТУАЦІЇ Є ВИХІД

«Неможливо, щоб не з’являлися спокуси.

Однак горе тому, через кого вони приходять».

(Лк. 17,1)

Була четверта година пополудні в день святого Ва­лентина, коли я згадав про баскетбольний матч. Я взяв слухавку, щоб зателефонувати Нормі, з якою ми були одружені менше року.

«Кохана, я забув сказати тобі, що сьогодні ввечері в мене баскетбольна гра. Я повинен бути там о 7 годині Я заїду за тобою о пів на сьому». Гнітюче мовчання на другому кінці проводу, а потім вона сказала: «Але ж сьогодні день святого Валентина».

«Так, я знаю. Але сьогодні ввечері я обов’язково по­винен бути там. Я пообіцяв команді. Я не можу поки­нути їх напризволяще».

«Але я приготувала святкову вечерю зі свічками і...»

«Чи ми б не могли перенести це на завтра?» Вона не відповіла, і я продовжував: «Кохана, ти ж знаєш, як важ­ливо, щоб дружина підпорядковувалася своєму чолові­кові. (Я не знав, що не може бути нічого гіршого, як вимагати від дружини підпорядкування.) Сьогодні вве­чері я обов’язково повинен бути там, і якщо ми хочемо практикувати в нашій сім’ї гарні манери, то повинні розпочати вже зараз. Якщо я глава сім’ї, то повинен приймати рішення».

«Холодно» - це слово дуже влучно описує, як вона поставилася до мене, коли я її забирав. Було зрозуміло, що я її образив. Але я подумав, що вона рано чи пізно мусить навчитися підпорядковуватися.

До кінця вечора в неї був дуже серйозний вираз об­личчя.

Повернувшись додому після гри, я побачив святково накритий стіл: свічки, наш кращий посуд, гарні сервет­ки. Наступного дня вона все ще не розмовляла зі мною. Я побіг у квітковий магазин і купив цілий оберемок квітів, які порозставляв по цілому дому. Крига почала скресати. Потім я подарував їй листівку, на якій була зображена рука. Цю листівку можна було повертати так, щоб великий палець вказував або вгору, або вниз. «Як?» - запитав я. Великий палець вказував вгору. Я нічого не говорив з нею про те, добре чи погано я вчи­нив; я просто сказав, що шкодую про вчорашній вечір. Тоді я вперше і не востаннє образив дружину і не спро­стував образи.

Якби через рік хтось не відкрив мені таємниці щас­ливого люблячого подружжя, то, напевно, ми б також поповнили мільйонні ряди тих, котрі вибирають розлу­чення.

Стежте, щоб протягом дня ви не залишили жодної неспростованої образи.

Мене часто запитують подружні пари: «Що ми зро­били не так?», «Чому між нами немає ніжних почуттів?», «Чому ми уникаємо кожного дотику?»

Відповіді на всі ці питання треба шукати, насампе­ред, не в розбіжності характерів, не в статевих пробле­мах, не у фінансових нестатках чи якихось інших зовнішніх ознаках. Причина криється в нагромадженні неспростованих образ.

Коли чоловік і жінка розуміють, як можна зберегти гармонію, то вони можуть перебороти всі ці негаразди і знайти вихід з найглухішого кутка подружнього жит­тя - розлучення.

Як до цього взагалі дійшло?

Коли чоловік неуважний до своєї дружини, то це ображає її більше, ніж йому здається. Вона починає відда­лятися від нього, а якщо він і далі продовжує «ранити» її почуття, вона духовно, душевно і фізично відмежо­вується від нього. Іншими словами, вона намагатиметь­ся уникати з ним попередніх стосунків. Ви ніколи не зауважували, як від вас відмежовується дружина, якщо ви її чимось образили? Вона уникає не тільки розмови з вами, а й вашого дотику. Жінка просто не довірятиме чоловікові, який постійно ранить її почуття.

Деякі люди говорять на своє оправдання: «Але ж він/ вона знехтував/-ла моїми почуттями». На думку пси­холога Генрі Брандта, немає такого поняття, як «пора­нені почуття». Він говорить: «Поранені почуття треба назвати своїм іменем - це гнів. Не обов’язково, щоб ваша дружина відповіла вам гнівом. Ми повинні по­ставити собі за мету так змінити нашу поведінку, щоб у дружини не виникало жодних підстав гніватися на нас».

Щоб зрозуміти, чому дружина відмежовується, коли ви її ображаєте, уявіть, що ви власник нового автомобі­ля. Коли ви вперше заводите цю чудову автомашину, ви задоволені, усе ваше єство ніби говорить: «Я люблю його». Оскільки ви любите це авто, то витрачаєте бага­то часу й уваги, щоб утримувати його в порядку. Якщо в моторі починає щось стукати, витікає мастило, почала облазити фарба і під час грози раптом перестали пра­цювати двірники, то ви починаєте нервувати. А з ча­сом з’являється тисяча причин, щоб позбутися цього автомобіля. Ви його любите, поки він вам подобається. Але як тільки він починає ламатися, ви думаєте, що кра­ще було б ніколи його не купувати.

Щось подібне може статися і з роботою. Чи доводи­лося вам звільнятися лише через те, що вам не сподо­бався шеф чи колеги по роботі? Я пам’ятаю, як мені одного разу подобалася робота, поки мене не образив директор. Відтоді я почав думати, як багато є причин поміняти місце праці. І хоч я знав, що відбувається в моєму житті, та я був не в силах проконтролювати свої почуття. Вони змінилися, і мені вже не подобалася ця робота. Я навіть ке хотів там з’являтися.

Коли ми ображені, то схильні до загальноприйнятого шаблону поведінки. Наш духовний рівень дуже чутли­вий до помилок людей, які нас образили. На емоційному рівні ми відчужуємося від них, уникаємо фізичного кон­такту з ними. А на душевному рівні ми замикаємося.

Я це часто міг спостерігати за своєю дружиною. У той день Валентина, коли я пішов грати в баскетбол, замість того щоб прийти на святкову вечерю при свічках, вона була настільки розгнівана, що навіть не захотіла розмовляти зі мною. Вона не хотіла доторкнутися до мене і не могла терпіти моїх дотиків. Чи ви колись пробували обійняти свою розгнівану дружину? Можли­во, ви навіть критикували її за те, що вона ухилялася від ваших обіймів?

Ви мусите визнати, що ви самі винні в її холодному ставленні до вас. Скажіть їй: «Я розумію, що ти уни­каєш моєї присутності». Якщо дружина ухиляється від ваших дотиків, якщо в неї нема таких, як колись, ро­мантичних почуттів до вас або якщо вона намагається на якийсь час уникнути вашої присутності, то ви може­те бути впевнені, що чимось її розгнівали.

Коли ми одного разу їхали на вечірку, по дорозі ста­лося те, що аж ніяк не назвеш смішним. Жартуючи, Норма сказала, що задумала пофліртувати з моїм ше­фом. Це мене дуже розгнівало. Я взагалі не розумів, як їй могла прийти в голову така думка, і сказав: «Нормо, ти не можеш цього робити. Я просто нікуди не поїду, якщо в тебе такий задум».

Я зупинив авто і голосно крикнув: «Це був би сором для мене». Вона ще трохи поглузувала з мене, а потім призналася, що це всього-на-всього жарт. Але моєї гру­бості було забагато для неї (Прип. 15,4). Вона розпла­калася. Я зрозумів, що був неправий, і спробував усе владнати. Але чим більше я говорив, тим більше шко­див. На вечірці вона щоразу відводила погляд, коли я на неї дивився. Вона перебирала в голові причини, які б могли пояснити, чому її чоловік «зіпсувався». Мені було потрібно кілька днів, щоб усе це владнати.

Як чоловік може виправити ситуацію, коли образив свою дружину? як зберегти гармонію стосунків?

Гармонія можлива лише тоді, коли між вами і ва­шою дружиною не залишилося неспростованих образ.

Якщо у ваших стосунках присутні гармонія і єдність, у вас обох буде бажання більше часу проводити разом і спокійно спілкуватися. Ваша дружина буде врівнова- женішою. Вона буде емоційно і фізично відкрита для вас. Але якщо ви її образили, то відчуєте її протистоян­ня і, можливо, навіть ворожість.

Часто жінок звинувачують у сварливості й егоїзмі, але насправді їхня поведінка є відповіддю на неуважне ставлення своїх чоловіків. Інколи на них «вішають» відповідальність за зруйнований шлюб, мотивуючи це відсутністю в жінки любові і ніжності до свого чолові­ка. А чоловіки, як правило, не розуміють, що саме їхнє неуважне ставлення знищило любов.

Багато чоловіків вважають своїх дружин байдужи­ми, бо вони не виявляють бажання до статевих стосунків. Багато жінок стверджують, що вони почувають себе повіями, вступаючи у статеві стосунки зі своїми чолові­ками без належної емоційної підготовки. Секс - це не лише фізичний контакт. Щоб жінка відчувала задово­лення від статевих стосунків, вона повинна знати, що чоловік поважає її як людину, і відчувати гармонію в подружніх стосунках. Щоб насолоджуватися фізичною любов’ю, дружина повинна відчувати вашу ніжність. Якщо між чоловіком і жінкою нема гармонії, то цілком ймовірно, що виникнуть проблеми в сексуальному плані.

Марна справа намагатися здобути духовну, емоційну і фізичну прихильність дружини, якщо ви її чимось образили.

Удо намагався повернути Анну, яка пішла від нього. Він щоразу повторював їй: «Мені бракує тебе. Ти так потрібна мені. Я тебе кохаю». Але він не знайшов до неї емоційного підходу. «Хіба ти не бачиш, що демора­лізуєш нашу доньку!» - говорив він. «Яка про нас піде слава, якщо ми живемо окремо?» Він намагався апелю­вати до її розуму, але це не допомагало. Він зайшов задалеко - занадто часто і боляче ображав її, тому вона повністю викреслила його зі свого життя.

Я запитав його: «Ви готові тимчасово не набридати Анні, не питати, чи вона зможе колись знову покохати вас; не мучити її логічними аргументами? Ви мусите докласти зусиль, щоб виправити попередні образи».

«Якщо ви послухаєте моїх порад і у ваших з Анною стосунках знову з’явиться гармонія, то вона зможе ду­ховно відкритися для вас. У неї знову з’являться роман­тичні почуття до вас, і вона сама забажає повернутися».

«Такі правила життя, - пояснював я Удо. - Якщо жінка закохалася в іншого чоловіка або до неї дуже погано ставилися, то потрібно набагато більше часу, щоб повернути її любов».

Часто чоловік нервує, якщо не бачить в очах дружи­ни відблиску романтики, і навіть не підозрює, що виною цьому є його неуважне ставлення.

Що повинен зробити чоловік, щоб у стосунках з дру­жиною знову запанувала гармонія?

П'ять кроків до тривалих стосунків любові

1. Спробуйте зрозуміти, чим ви образили свою дружину

Ми склали список, який має допомогти вам уникати в майбутньому вчинків, які могли б образити вашу дру­жину. (Ви знайдете його в кінці розділу.) Можливо, ви раніше навіть не усвідомлювали, як своєю поведінкою ображали дружину.

Історія Манфреда й Урсули є добрим прикладом, як черствість чоловіка може зруйнувати шлюб. Після вось­ми років подружнього життя і народження трьох дітей колись така струнка Урсула трохи погладшала. Оскільки Манфред не розумів, чому вона нічого не робить, щоб повернути колишню фігуру, то почав застосовувати різні «творчі» способи, щоб нагадувати Урсулі про її вагу. Він намагався зауваженнями, глузуванням і просьба­ми спонукати її до схуднення. Він навіть погрожував їй, що вони не поїдуть у відпустку, якщо вона не схуд­не. Але нічого не допомагало. Здавалося, що вона не­спроможна виконати його бажання.

Його постійна критика і грубість ображали Урсулу. Як наслідок, вона почала поступово віддалятися від ньо­го. Вона замкнулася в собі, уникала статевих стосунків, виправдовуючись головним болем чи втомою. Його саркастичні зауваження типу: «Ти знаєш, що їси вже другу порцію десерту?» - створювали постійний тиск, підвищували її дратівливість і збільшували апетит. Манфред навіть не усвідомолював, що сам їй шкодить. «Якщо ти хочеш схуднути, то постав собі це за мету і намагайся цього досягти».

Оскільки Урсула не була зацікавлена в тому, щоб подобатися Манфредові, то цілком можливо, що вона придумала йому покарання у вигляді своїх зайвих кілог­рамів. Цілком випадково Манфред зробив те, що при­мусило її схуднути. Будучи у відрядженні, він зателе­фонував їй і сказав: «Я був найгірший чоловік у світі, коли так поводився з тобою. Відтепер я хочу любити тебе - тільки тебе і без жодних умов. Я тоді просто не контролював себе».

Урсула відповіла: «Знаєш, щоразу, коли ти вимагав від мене схуднути, ти так зверхньо поводився, що мене опановувало бажання з’їсти все, що було в холодильни­ку. Я ніколи не хотіла подобатися тобі. Але коли ти зараз говориш, що я вільна робити, що хочу, і я відчуваю, що ти говориш це щиро, то мені закортіло схуднути».

Манфред став чуйнішим і ніжнішим, коли Урсула пояснила, що вона справді не хоче бути товстою. Вона погано почувала себе в товаристві подруг, а нова мода лише підкреслювала її зайву вагу. Урсула завжди йому говорила: «Якби ти сприймав мене такою, як я є, а не вимагав, щоб я була стрункою і сексуальною! Я не можу терпіти твого нехтування».

Людині дуже боляче, коли нею нехтують. Це глибо­ко ранить душу.

Коли Манфред зрозумів, що його критика ображала дружину, він знайшов правильний шлях, щоб змінити своє ставлення.

1. Визнайте, що ви несете відповідальність за погіршення стосунків у подружжі

Зараз я припишу вам дуже неприємний спосіб ліку­вання. Для мене самого це була найгіркіша пігулка, яку мені довелося проковтнути. Коли мій товариш Кен Наір вперше сказав про це, я йому активно заперпечував. Я вважав його божевільним! Я захищався ногами і рука­ми, протягом місяця намагався довести абсурдність його аргументів. Але, незважаючи на моє початкове запере­чення, я «навернувся», бо не зміг знайти жодного ви­нятку до цього правила. Це при тому, що я годинами думав, як заперечити йому.

Дозвольте собі спокійно сприйняти це висловлюван­ня. Воно автоматично викличе у вас певні почуття. Я вас зрозумію, якщо ви відреагуєте на нього досить га­рячково.

ЯкгЦо в подружжі, яке одружене понад 5 років, вини­кають постійні непорозуміння, то причина цього - відсутність у чоловіка справжньої любові до дружини.

Цим я не хочу звинувачувати чоловіка в кожному найменшому непорозумінні, яке виникає в сім’ї. При­чиною деяких побутових конфліктів може бути фізич­не виснаження жінки, стан здоров’я, перевантаженість на роботі... Те, що жінка в деякі дні негативно реагує на чоловіка, зумовлене деякими побічними причинами: можливо, її болить голова або розхвилювала телефонна розмова з батьком. Звичайно, чоловік не винен у цих тимчасових проблемах. Я переконався, що чоловік міг би уникати дисгармонії в подружніх стосунках, якби розумів і задовільняв потреби дружини. Важко в це повірити, чи не так? Мені було потрібно кілька місяців, щоб я взяв це до уваги, а потім я ще довгий час не міг застосувати це на практиці.

Коли я якось під час доповіді висловив цю тезу, один слухач відреагував досить бурхливо: «Якщо жінка «не розуміє», треба пригрозити їй кулаком», - сказав він. «Виведіть його звідси», - відповіла на це якась жінка.

Спочатку мене здивувала його реакція, а потім я довідався, що вони з дружиною перебували в тому «глу­хому кутку» подружнього життя. Оскільки він нама­гався переконати її, що саме вона винна у всіх їхніх проблемах, то не міг погодитися з моєю тезою, бо вона руйнувала всі його аргументації і докази.

На мою думку, є щонайменше три типи чоловіків, які відхиляють цю тезу.

1. Чоловік, якого покинула дружина. Він мусив би визнати, що винен у розлученні, а це більше, ніж ми можемо від нього вимагати.
2. Чоловік, який має розлученого родича чи товари­ша. «Не може бути, щоб мій брат був винен у цьому. Ви не знаєте його жінки!» (Не забувайте: переважно все, що ви знаєте про цю жінку, ви до­відалися від свого брата.)
3. Чоловік, який має коханку. Він просто не може взяти на себе вину за те, що його дружина байду­жа і дратівлива. На його думку, саме вона штовх­нула його в обійми іншої жінки».

Я сам даремно намагався заперечити цей принцип, придумуючи виправдання: «А що було б, якби...». Не робіть цього. Якщо ви керуєтеся запереченням, яке ґрун­тується на чутках чи гіпотезах, то ваша аргументація не має шансів на життя. Перш ніж шукати виправдан­ня для чоловіка, треба вислухати обидві сторони, бо не­правдиві факти нічого не означають.

Одностороння відповідальність? ^

Одного ранку я помітив, що Норма образилася на мене. Я відразу сказав: «Я бачу, що мої слова образили тебе. Я не хотів цього. Я прошу вибачити мені».

«Добре, я вибачаю», - відповіла вона.

Я подумав: «Невже це справді одностороння відпові­дальність? Чому лише я повинен намагатися робити все правильно? Хіба це її не стосується?»

Я сказав: «Чому саме я завжди повинен просити вибачення, коли зробив щось не так? Чому ти більше не просиш у мене вибачення? Адже тоді вся відпові­дальність лежить на мені».

Вона подивилася на мене і сказала: «Я завжди гото­ва визнати свої помилки і попросити у тебе вибачення, якщо я тебе чимось образила».

«Це вже занадто! Яка зарозумілість! Як ти можеш бути такою самовпевненою?» - запротестував я.

«Ти зробила багато вчинків, які образили мене. Але я навіть не пригадую, коли ти останній раз просила в мене вибачення, визнавши свою помилку».

«А чим я тебе, наприклад, образила?»

«Дай мені хвильку часу, і я наведу тобі щонайменше з десяток прикладів», - сказав я.

«Я слухаю», - відповіла вона.

«Зачекай, зараз я щось пригадаю», - говорив я, нама­гаючись виграти час.

Я досить довго думав, але не міг назвати жодного прикладу. «їх просто немає», - признався я сам собі. Але я справді не міг пригадати нічого, чим би вона мене образила. Врешті-решт я сазав: «Але є речі, які ти мог­ла б змінити у своїй поведінці».

«Що ж?»

«Навіть якщо ми одружені 5 років, я назву тобі за­раз перший виняток з правил - чому я повинен бути в усьому винен? (я залишився задоволений собою). Бува­ють випадки, коли ти мене не шануєш і не ставишся до мене як до особливої людини у твоєму житті. Інколи твої слова бувають гострі і зневажливі. Скажи, чому це має бути моя вина?»

Ми сіли за стіл і кожен висловив свою точку зору. Менше ніж через 10 хвилин ми дійшли висновку, що кож­ного разу* коли вона ставилася до мене зневажливо, я або вставав зранку з лівої ноги, або цілий день критикував її. Я не заслуговував на її повагу. Я був вражений: три риси, яких вона, на мою думку, мала позбутися, були прямим наслідком мого байдужого ставлення до неї.

Але я мушу визнати, що вся ця історія залишила мені гіркий присмак. Навіть сьогодні, коли я буваю втомле­ний чи пригнічений, я інколи думаю: «Це божевілля! Я не повинен був говорити цього людям. Жінки скориста­ються цим, щоб тримати чоловіків у «залізних рукави­цях». Але все навпаки. Якщо чоловік ніжний до дружи­ни, люблячий, вирозумілий і застосовуватиме більшість поданих тут порад, то вона буде відкрита для нього у всіх ділянках життя. Вона з радістю спілкуватиметься з ним, висловлюватиме свої найпотаємніші думки й у фізичному плані завжди буде бажаною для нього. Гірші справи, коли вона закохана в іншого чоловіка.

Я знаю, як важко визнавати помилки. Одного вечора, коли ми з Нормою вже лягли спати, я сказав їй щось образливе. Вона відвернулася від мене. Я дуже хотів владнати наші стосунки, але гордість не давала мені нічого сказати. Слова застрягли мені в горлі. Я хотів сказати: «Нормо, я був неправий». Я спробував, але не вимовив ні слова. Я вирішив заснути, заспокоюючи себе думкою, що зранку мені буде легше це зробити. Вночі я кілька разів прокидався. Моє бажання визнати свою помилку зростало, і я щоразу більше розкаювався за сказане. Зранку я визнав свою помилку, і наші стосун­ки налагодилися. Але ви самі розумієте, що я зробив. Я цілу ніч примусив страждати свою дружину.

1. Продемонструйте своїй дружині, що ви шкодуєте за вчиненим

Моя дружина завжди говорила, що для неї важливо бачити моє щире каяття, коли я її чимось образив. «Як ти тільки витримуєш зі мною? Тобі треба дати орден за те, що ти живеш зі мною! Ти заслуговуєш медаль за хоробрість! Це просто дивовижно, що ти можеш жити з таким черствим чоловіком, як я!» Ці щирі слова ви­словлюють моє каяття і влаштовують наші стосунки.

Якось я запитав одну жінку: «Чи вам було б легше, якби ваш чоловік, образивши вас, визнав свою неправо­ту і висловив жаль за завданий вам біль? Що б ви зро­били, якби він сказав: «Як ти витримуєш з такою без­сердечною людиною, як я?»

«Я б зателефонувала в поліцію», ~ відповіла вона.

Я спантеличено перепитав: «Ви б зателефонували в поліцію?»

«Так, бо я б знала, що в мене в домі аферист».

Деякі жінки говорили: «Мій чоловік ніколи не виз­нав би своєї помилки. Він дуже гордий». Але, незважа­ючи на це, я зустрічаю щоразу більше чоловіків, які го­тові визнати свою неправоту, якщо їхні дружини мають достатньо терпіння, щоб поянити, чим їх образили.

1. Попросіть у своєї дружини вибачення, якщо ви її образили

Жінка хоче мати чоловіка, який би розумів, як боля­че він образив свою дружину. Багато жінок говорили мені: «Якби мій чоловік лише знав, які гіркі для мене його слова. А він сказав це так легковажно. Якби він знав, як довго вони ще відлунюватимуть у моєму серці». Жінка може роками пам’ятати сказану вами грубість. Кожна жінка хоче чути від свого чоловіка: «Ти не хо­чеш мені вибачити?» А коли вона відповідає: «Так, я вибачаю тобі», - то відчуває, що робить внесок у покра­щення їхніх стосунків. Коли чоловік говорить: «О, ко­хана, мені шкода», - то дружині замало цих слів. Мож­ливо, вона задовільниться ними, якщо ви скажете це ніжно і любляче. Але для жінки дуже важливо чути: «Ти мені вибачиш?» Це свідчить, що чоловік шанує її і цінує те, що вона робить для їхніх стосунків. Поверхове «мені шкода» може означати: «Мені шкода, що я мушу виправдовуватися» чи «Мені шкода, що я мушу підлаш- товуватися під твою чуйність». Як правило, таким спо­собом важко повернути гармонію і єдність у ваші сто­сунки.

1. Продемонструйте їй, що ви постійно намагаєтеся уникати слів і вчинків, які могли б її образити

Це можна назвати «покутою». Йдеться про те, що ми повинні реформувати наші думки і вчинки, наблизити їх до Христа (Лк. 17, 3-5).

Жінка не в захопленні, якщо чоловік визнає свою неправоту і просить вибачення, але продовжує постійно робити ті самі помилки й ображати її. Слова - це гарно, але лише їх замало.

Дуже часто жінку ображають не окремі слова чи вчинки, а ставлення. Якщо вона побачить, що ставлен­ня чоловіка змінюється, то відкриє йому свою душу і прагнутиме тісних стосунків. В іншому випадку вона замкнеться в собі, бо боятиметься, що її знову образять.

Чи справді причиною нестабільного шлюбу може бути брак любові з боку чоловіка?

Хочу наголосити на одному дуже важливому тверд­женні: лише після 5 років подружнього життя можна звинувачувати чоловіка за дисгармонію у стосунках. Коли жінка одружується, то успадковує досвід спілку­вання зі своїм батьком, матір’ю, братами і сестрами, друзями. На ній позначається атмосфера цього оточен­ня і стосунків.

Основною нашою, чоловічою, проблемою є брак знань і вміння так любити наших дружин, як сказано в Еф. 5, 28-29, щоб наші стосунки були тісними і щирими.

Ви можете думати так само, як Міхаель, який засум­нівався в цьому твердженні.

«Я знаю, у це важко повірити», - погодився я.

«Ну, візьмімо, наприклад, Каролу, мою дружину, - сказав він. - Вона розлучилася зі мною, але ж ви не будете стверджувати, що я винен у всіх наших пробле­мах і що не кохав її. Це просто безглуздо».

Щоб довести правильність мого твердження, я по­просив його назвати те, що йому не подобалося в дру­жині. Так на прикладі ми зможемо легше це проана­лізувати.

«Ну, візьмімо цей приклад», - сказав він, будучи твер­до переконаний, що зможе мені заперечити. «У першу шлюбну ніч у нас були статеві стосунки. Це принесло їй негативний досвід, і відтоді протягом 20 років нашо­го подружнього життя вона не відчувала радості від сексу. Вона ніколи не виявляла ініціативи, це завжди залишалося за мною. Мені здавалося, що вона - сто­ронній об’єкт, який не має відношення до наших сто­сунків. То чому я винен? Під час шлюбної ночі вона змінила своє ставлення до мене».

Міхаель зустрічався з Каро лою три роки. Потім вони одружилися. Я запитав його, як він ставився до неї протягом цих трьох років.

«Добре», - відповів він.

«Міхаелю, мені випадково відомо, що все було не так добре. Пригадайте лише деякі свої вчинки».

Коли він зізнався, я сказав: «Ви справді образили її почуття. Чи ви встигли спростувати ці образи до одру­ження?»

«Ні. Я не знав, як це зробити», - відповів він.

«Чому вона з вами одружилася? Щоб піти від своїх батьків?»

«Так».

«А під час шлюбної ночі вона розчарувалася в сексі. І знаєте чому? Тому, що між вами не було гармонії. Чи вона була готова до цього?»

Я пояснив йому, що деяким жінкам потрібно навіть три дні, щоб емоційно підготуватися до статевих сто­сунків. Жінка подібна до кухонної плити, а чоловік до лампи. Плита повільно нагрівається, а лампа відразу розжарюється.

«Можливо, ви спростували ці образи, коли були од­ружені?» - запитав я.

«Ні, ніколи». Міхаель жодного разу не визнав своїх помилок.

«Ви часто критикували свою дружину?»

Міхаель засоромлено кивнув головою. Він навіть признався, що якось сказав, що це вона винна у всіх їхніх проблемах. Через кілька хвилин в його очах з’я­вилися сльози, бо він розумів, яким черствим і грубим чоловіком був протягом усіх цих років.

У кінці розділу є список, де наведено приклади, за допомогою яких ви зможете визначити, чим і як обра­зили свою дружину. (Його склав Кен Наір - доцент, консультант з питань подружжя і сім’ї.) Якщо вам по­трібна допомога, маєте експерта під боком - свою дру­жину. Ви здивуєтеся, як добре вона пам’ятає ваші без­сердечні слова і вчинки. Але багато жінок зізнаються, що вони не зважуються говорити про це чоловікам, бо бояться видатися нелогічними, перечуленими чи зло­пам’ятними.

Не думайте, що ви одні заперечуєте подане вище твердження. Багато як заміжніх, так і незаміжніх жінок поділяють вашу думку

Якось я пояснював це твердження одній старшій жінці, яку покинув чоловік заради молодшої. Вона зав­зято заперечувала, коли я сказав, що в їхньому розлу­ченні винен чоловік.

«Але ж це смішно. Кожен знає, що тут однакова вина обох. Я так само винна в цьому, як і він», - говорила вона.

«Я продовжую шукати першого винятку. Я був би вам вдячний, якби ви змогли пояснити, що зробили не так», - сказав я.

Через годину вона мусила визнати, що протягом усіх цих років не була б такою, якби чоловік ставився до неї інакше. Все, у чому він її звинувачував, ми могли пояс­нити тим, що насправді він її не кохав.

Деякі чоловіки (наприклад я) вважали, що цей мате­ріал небезпечно подавати, бо він знімає з жінок відпо­відальність. Ми побоювалися, щоб жінки не звалили на нас відповідальність за те, у чому самі винні. Я можу зрозуміти ці побоювання. Це твердження викликає не­задоволення, бо виявляє нашу неправильну поведінку як чоловіків. А цього ми не можемо терпіти, особливо на початку. Повірте мені, я знаю і розумію боротьбу, яка зараз відбувається у вашій душі.

Таку ж саму реакцію воно викликає спочатку і в ба­гатьох самотніх жінок. Недавно я чув, наприклад, як дискутували про зміст моєї книжки дві працівниці цього видавництва; одна одружена, друга - ні.

«Деякі думки в цій книжці видаються мені неправ­доподібними, - сказала 25-річна неодружена Анна. - Я не можу зрозуміти деяких речей, наприклад, чому жінки мусять бути емоційніші».

«Почекай, коли вийдеш заміж», - порадила їй Бетті- на. «За півтора року подружнього життя ми з чолові­ком зіткнулися з багатьма проблемами, які описує Ґері».

«Але деякі узагальнення перебільшені, - продовжу­вала Анна. - Я не думаю, що всі жінки емоційніші, а чоловіки - логічніші. Я не можу повірити, що ти емо­ційніша, бо знаю тебе за роботою».

«Але в подружжі все зовсім інакше», - відповідала Беттіна. «Коли мій чоловік прочитав недавно розділ, який я редагувала, він сказав: «Мені здається, що в цій книжці викладено твої думки». Один з прикладів дуже точно нагадував розмову, яку ми мали з ним напере­додні».

Якщо цей розділ примусить вас шукати винятків з правил, то це вже добре.

І навіть якщо за п’ять років подружнього життя ми знайдемо сотні таких винятків, то справа варта того. Бо і я, і ви мусимо бути більш відповідальними і люблячи­ми чоловіками, незалежно від поведінки наших дружин. Це основний принцип справжньої любові - чинити пра­вильно, не зважаючи, що говорять чи роблять інші.

Справжня любов спонукає нас робити щось на ко­ристь інших. Коли ми це робимо, то самі виграємо, бо гарні стосунки дарують нам радість.

Деякі приклади, як чоловік може образити свою дру­жину, знайдете в поданому нижче списку. Якщо чоловік розуміє, що якимсь із цих способів образив дружину, то мусить спростувати цю образу, щоб не зіпсувалися їхні подружні стосунки. Чому б вам не попросити дружину відзначити пункти, які мають стосунок до неї?

1. Він ігнорує її.
2. Він не зважає на її думку.
3. Іншим людям він приділяє більше уваги, ніж їй.
4. Він не слухає її або не розуміє, що її почуття важ­ливі.
5. Він не спілкується з нею і тим самим віддаляє її від себе.
6. Він легко ухиляється від розмови, яку вона нама­гається розпочати.
7. Він не виділяє часу, щоб побути з нею.
8. Він не готовий говорити про речі, яких не розуміє.
9. Він не готовий говорити про речі, яких вона не розуміє.
10. Він не дає їй можливості висловити свою думку, коли йдеться про рішення, яке стосується всієї сім’ї.
11. Він карає її гнівом і мовчанням.
12. Він глузує над її уподобаннями.
13. Він робить їй саркастичні зауваження.
14. Він ображає її в присутності інших.
15. Він швидкий на різкі відповіді.
16. Він «ставить її на місце» різкими словами.
17. Він може щось легковажно сказати, не подумав­ши, як вона на це відреагує.
18. Він гостро критикує її.
19. Він свариться, не давши їй можливості пояснити ситуацію.
20. Він кричить на неї.
21. Він застосовує необґрунтовані критичні коментарі.
22. Він говорить непристойні слова в її присутності.
23. Він виправляє її в товаристві.
24. Він негативно вказує на її помилки і слабкості.
25. Він гнівно нагадує, що попереджав її не робити цього.
26. Він демонструє зневажливе або осудливе ставлен­ня до неї.
27. Він «роздуває бурю», коли вона і так пригнічена або розчарована.
28. Він повчає її, коли вона потребує співчуття, розу­міння, ніжності.
29. Він не дотримує обіцянок, не пояснюючи причи­ни цього, або не просить дозволу відмовитися від обіцянки.
30. Він говорить їй, які привабливі інші жінки або порівнює її з ними.
31. Він гнівається на неї за скоєне, хоч вона хотіла, як краще.
32. Він неввічливий до її родичів.
33. Він провокує сварки.
34. Він критикує або карає її у гніві.
35. Він не хвалить її за речі, які вона зробила добре, навіть якщо вона робила це спеціально для нього.
36. Він ставиться до неї, як до малої дитини.
37. Він може нагрубіянити в громадських місцях - їй або іншим, наприклад, офіціантові, продавцеві.
38. Він не розуміє її потреб.
39. Він невдячний.
40. Він не довіряє їй.
41. Він не погоджується з тим, що вона робить, або як вона робить.
42. Він не цікавиться її справами.
43. Він непослідовний, сам робить те, чого не схва­лив би в її поведінці.
44. Він не дає їй поради, коли вона його про це про­сить.
45. Він ніколи не говорить, що кохає її.
46. У своєму ставленні до неї він гордий і зарозумі­лий.
47. Він не завжди підбадьорює її.
48. Він не залучає її до розмови, коли спілкується з іншими людьми.
49. Він мало піклується про неї або взагалі не піклується.
50. Він втомлює її своїми розмовами, які спрямовані лише на те, щоб довести його правоту.
51. Він ігнорує її в домі, ніби вона не є членом сім’ї.
52. Він не слухає, коли вона хоче сказати йому щось важливе.
53. Він не звертає на неї уваги під час урочистих подій.
54. Він не ходить разом з родиною до церкви.
55. Він не говорить їй, що він думає про її почуття.
56. Він виявляє більше захоплення від своєї роботи чи улюбленого заняття, ніж від неї.
57. Він поводиться невиховано за столом.
58. Він має погані манери як удома, так і на людях.
59. Він навіть зрідка не ходить з нею на прогулянки.
60. Він не допомагає їй з дітьми, коли вона мусить готувати обід або зайнята іншими хатніми кло­потами.
61. Він ніколи не пропонує їй своєї допомоги у пранні чи прибиранні квартири.
62. Він ставить її в дурне становище, коли вона вис­ловлює свою думку.
63. Він не підтримує її бажання мати меблі, страхо­вий поліс чи інші матеріальні блага.
64. Він не займається дітьми - не любить з ними бавитися і не цікавиться їхнім вихованням.
65. Він не виявляє їй своєї прихильності на людях, ніколи не тримає її за руку, не обійме за плечі (ніби він соромиться, щоб його бачили разом з нею).
66. Він не всім ділиться з нею, не говорить про свої думки і почуття (наприклад, він не розповідає, як у нього справи на роботі).
67. Він не є духовним провідником сім’ї.
68. Він вимагає, щоб вона підпорядковувалася йому.
69. Він вимагає статевих стосунків, коли між ними порушилася гармонія.
70. Він не готовий визнати свою неправоту.
71. Він захищається, коли вона вказує йому на недо­ліки.
72. Він повністю посвячує себе роботі й улюбленим заняттям.
73. Він не виявляє співчуття і розуміння їй чи дітям, коли вони цього потребують.
74. Він не будує планів на майбутнє і цим самим не створює їй відчуття впевненості.
75. Він дріб’язковий, коли йдеться про гроші, і пово­диться так, наче вона марно витрачає їх.
76. Він читає порнографічні журнали в її присутності чи в присутності дітей.
77. У статевому плані вимагає речей, яких вона соро­миться.
78. Він залишає за нею право вирішення фінансових питань.
79. Він залишає їй борги і неоплачені рахунки.
80. Він не створює їй відчуття безпеки і не дозволяє час від часу просто спертися на його плече.
81. Він не дозволяє їй колись і помилитися - він зав­жди повчає її.
82. Він не дозволяє їй бути просто жінкою.
83. Він вважає її жіночі особливості, наприклад емоційність, слабкістю.
84. Він витрачає забагато грошей і заводить сім’ю у борги.
85. Він не має почуття гумору і не вміє посміятися з чогось разом з нею.
86. Він ніколи не говорить їй, що вона для нього важ­лива.
87. Він не пише їй любовних листів.
88. Він забуває про урочисті дати, наприклад, день на­родження чи день їхнього шлюбу.
89. Він не боронить її, коли хтось скаржиться на неї (особливо, коли це хтось із його родичів).
90. Він не обнімає її, коли вона потребує співчуття.
91. Він не хвалить її перед іншими.
92. Він несправедливий.
93. Він глузує над її бажанням продовжити освіту чи займатися спортом.
94. У нього погані чи шкідливі звички, наприклад, приходити додому напідпитку.
95. Він не ставиться до неї так, ніби на її чолі напи­сано: «Обережно - скло!»
96. Він ігнорує її родичів і людей, які для неї важ­ливі.
97. Він сприймає її як щось закономірне, а домашні клопоти не вважає роботою.
98. Він в останню хвилину розповідає їй про свої пла­ни.
99. Він ніколи не дивує її, роблячи їй маленькі знаки уваги.
100. Він не ставиться до неї як до інтелектуально рівної йому.
101. Він вважає її слабшою.
102. Він так зайнятий своїми справами, що їй здається, ніби вона і діти нічого для нього не означають.
103. Він погрожує, що не дозволить їй чогось, бо в ми­нулому вона допустилася помилки.
104. Він критикує її поза очі. (їй буде боляче, коли вона дізнається про цю критику від інших лю­дей.)
105. Він перекладає на неї відповідальність за те, у чому сам цілковито винен.
106. Він не розуміє меж її фізичних сил і ставиться до неї як до чоловіка, створюючи їй необхідність пе­реносити важкі предмети.
107. Він втрачає терпіння або гнівається, коли вона не встигає за ним.
108. Він видає себе за страждальця, коли погоджуєть­ся з її думкою.
109. Він ображається, коли вона ставить під сумнів ска­зане ним.
110. Він вступає в багато спілок і організацій, не зали­шаючи часу для дружини і дітей.
111. Він нічого не ремонтує в домі.
112. Він забагато дивиться телевізор і цим самим нех­тує дружиною і дітьми.
113. Він вимагає, щоб вона сиділа і слухала його, коли вона повинна зайнятися дітьми.
114. Він постійно повчає її і хоче переконати у пра­вильності своїх думок.
115. Він ображає її своїми словами і вчинками. На­приклад, він говорить: «Я не можу жити в стайні».
116. У нього немає часу, щоб емоційно підготувати її до статевого акту.
117. Він марно витрачає гроші, але ніколи не допома­гає тим, хто потребує найнеобхіднішого.
118. Він не робить того, що приносить дітям радість.
119. Він використовує відпустку лише для свого задо­волення, наприклад, щоб полювати чи рибалити, і не звертає уваги на речі, які подобаються їй.
120. Він не опікується дітьми, даючи їй змогу зустрі­тися з друзями, піти спокійно за покупками, відпо­чити.
121. Він не готовий зробити їй маленьку приємність: піти за покупками, запросити її на каву.
122. Він не розуміє, якими нудними є хатні клопоти: цілий день прибирати за дітьми одяг і забавки, вдягати їх, потім роздягати, прати, прасувати, го­тувати...

Як подружжя страждає від того, що чоловік
не виявляє дружині справжньої любові

Поведінка чоловіка            Реакиія жінки

Ненадійний           Прискіпується

Ні про що не піклується. Постійно нагадує

чоловікові, що він повинен зробити і при цьому підкреслює його попередні помилки.

Не говорить дружині про фінансовий стан сім’ї. Переконаний, що вона довела б його до бідності, якби мала таку нагоду.

Гнівний і строгий У гніві строго обходиться з дітьми. Не любить, щоб хтось з членів родини заважав йому. Забагато вимагає від дітей.

Черствий і неуважний Своїми словами ображає інших. Насміхається зі своєї дружини або інших.

Неуважний, байдужий, ненадійний Зайнятий своїми власними справами. Вважає почуття інших неважливими і необґрун- тованими. Через його черствість страждає вся сім’я.

Байдужий і безвідповідальний

Не переймається потре­бами сім’ї. Вважає, що по­винен давати лише фінан­сове забезпечення.

Легковажна в обходженні з грошима Бездумно витрачає гроші, ніби вони так легко приходять. Безвідпові­дальна у ставленні до грошей, коли вони потрапляють їй у руки. «На широку ногу» використовує кредитні картки.

Поблажлива до дітей Знаходить виправдання дитячому непослухові і замовчує перед чоловіком їхні витівки.

Перечулена

Часто плаче і швидко об­ражається. Довго не може забути образ. У деталях пам’ятає кожну з них.

Домінуюча Відповідає на всі запитання, навіть ті, що адресовані її чоловікові. Приймає рішення, які стосуються їхньої сім’ї, і бере на себе відповідальність карати дітей.

Прискіпується

Постійно нагадує чолові­кові його обов’язки, вка­зуючи на попередні по­милки.

Що чоловікові не подобається і иіо		Характерні риси того, шо чоловік не
він критикує у своїй		любить свою дпижини
дружині		по-справжньому
Вона охочіше прово-	і.	Він не товариський
дить час зі своєю		і дуже любить
матір’ю, ніж з ним.		критикувати.
Вона не дуже старан-	2.	Він критикує її спосіб
на в домашньому		господарювати
господарстві.		і вимагає кращого.
Байдужа, холодна.	3.	Він ображає її своєю грубістю, має до неї багато претензій і ображає дітей.
Вона робить щось	4.	Він критикує,
за його плечима.		звинувачує, грубий, незгідливий, не піклується потребами дітей, егоїстичний і сварливий.
Вона критикує його	5.	Він бездумно витрачає
манеру витрачати гроші.		гроші, марнотратник.
Вона не любить	6.	Він критикує, не має
робити щось спільно		почуття гумору,
3 ним.		замкнутий, не ходить разом з нею за покупками, не запрошує її на каву.
Вона поводиться з	7.	Він грубий
ним так, ніби він «не має права голосу».		і часто ображає її.

 

1. Вона боїться сказати щось у товаристві.
2. Вона кричить на дітей.
3. Вона неврівноважена, завжди чимось ображена.
4. Вона егоїстична.
5. Вона не може підпо­рядковуватися .
6. Вона не поважає його.
7. Вона дуже запальна і може легко розгніватися.
8. Вона не в захопленні від його друзів.
9. Вона прискіпується до нього.
10. Вона боїться змін.

1. Він критикує її спосіб висловлювання і граматику.
2. Він недисциплінова- ний, легковажить вихованням дітей і не допомагає їй відправити їх зранку до школи.
3. Він не поважає її і критикує.
4. Він деспотичний щодо неї.
5. Він її образив і не попросив за це вибачення.
6. Він грубий і не звер­тає на неї уваги, коли спілкується з іншими людьми.
7. Він серйозно її обра­зив або не дотримав обіцянки.
8. Він надає перевагу своїм друзям, а не їй.
9. Він безвідповідаль­ний, ненадійний, легковажний.
10. Він приймає поквап­ливі рішення або за­надто імпульсивний.
11. Вона часто розмовляє по телефону.
12. Вона перечулена

у ставленні до дітей.

1. Вона не любить його родичів.
2. Вона не дуже строга з дітьми.
3. Вона не хоче молити­ся разом з ним.

1. Він мало спілкується з нею.
2. Він дуже строгий з дітьми.
3. Він надає перевагу своїм родичам перед нею.
4. Він усе дозволяє дітям.
5. Він щоразу ображає її, не просить вибачення.

1. Що ми повинні зробити, коли нас образили? (Лук. 17, 3-4).
2. Як ми маємо поставитися до людини, яка допустилася по­милки? (Гал. 6,1; Прип. 15,1).

Є ЩОСЬ ТАКЕ, ЧОМУ НЕ МОЖЕ ПРОТИСТОЯТИ ЖОДНА ЖІНКА

Жодне погане слово нехай не виходить з уст ваших, а лише гарне, що може в потребі повчити, і щоб це вийшло на користь тим, які чують його.

(Еф. 4,29)

Це було в суботу, після обіду. Я дивився по телевізо­ру футбольний матч, як раптом мою увагу привернув підозрілий шум. Я дуже здивувався, побачивши, як моя дружина і наших троє дітей їли смачні канапки і запи­вали колою.

Мені не дали ні шматочка.

«Чому вона не зробила канапки і для мене? - думав я. - Я заробляю на хліб для цілої сім’ї, а вона постави­лася до мене так, ніби мене тут не було». Я голосно відкашлявся, щоб привернути увагу своєї дружини. Коли це не спрацювало, я розгнівався і пішов на кухню, щоб самому зробити собі канапку. Коли я повернувся, то не сказав ні слова. Норма також мовчала.

Але я не міг заспокоїтися. «Якщо жінки справді такі чутливі, то чому вона не знала, що я також хочу їсти? Якщо жінки такі уважні, то чому вона не помітила мого кашлю чи, зрештою, чому вона не зауважила, що я нічого не сказав? Чому вона не помітила, що я розгнівався?»

Через кілька днів, коли ми спокійно розмовляли, я сказав: «Я весь час думаю про одну річ, але не знаю, чи я повинен про це говорити? Це мене дуже здивувало. Можна, я тебе запитаю?» Вона зацікавилася.

«Ну, питай», - сказала вона.

«Пам’ятаєш, минулої суботи, коли я дивився футбол, ти приготувала для дітей канапки? Я б хотів знати, чому ти не зробила канапки і для мене?»

«Ти це серйозно?» - запитала вона. Вона так здиво­вано подивилася на мене, що я аж зніяковів.

«Звичайно, я серйозно. Я ж забезпечую утримання для сім’ї, то можу сподіватися, що ти й мені даси щось поїсти!»

«Я не розумію, як ти взагалі можеш щось таке пита­ти», - відповіла вона. Я вже й справді почав думати, що краще було не заводити про це розмови. Можливо, я сам повинен знати відповідь? їй усе це видавалося оче­видним, але не мені.

«Нормо, я справді не знаю. Я розумію, що в багатьох випадках буваю просто сліпий. Можливо, це один з них. Чи ти б не могла мені пояснити?»

«Інколи нам, жінкам, говорять, що ми дурні. Але це не так, - відповіла вона. Ми не можемо терпіти, коли нас критикують». Вона вважала це достатнім пояснен­ням, чому вона не приготувала мені канапки.

«Я розумію, але що це має спільного з канапками?»

«Як ти не розумієш? Кожного разу, коли я роблю тобі канапку, тобі завжди щось не так: «Нормо, ти дала за­мало масла. А ці помідори стиглі? Забагато майонезу. Трохи сухі...». Можливо, ти не зауважував, але в кожній канапці, яку я тобі робила, ти завжди знаходив щось покритикувати. Того дня я просто не хотіла, щоб мене критикували. Я не люблю, коли мене критикують».

Я стояв як вкопаний, бо міг добре пригадати, як я її критикував за кожну канапку. Зараз мені лише подали рахунок. Як кажуть, що посієш, те й пожнеш. Цей випа­док був уроком для мене, і зараз я хвалю кожну канап­ку, а вона робить їх для мене з великим задоволенням.

Коли Марія покинула Томаса, я запитав, чи вона може пригадати, за що він її хвалив. За двадцять років по­дружнього життя вона не могла пригадати жодного ви­падку, коли він її хвалив. Діти підтвердили це. Вони одноголосно сказали, що не було жодного обіду чи вечері, коли б батько щось не покритикував. Він скаржився, коли на столі не було перцю чи солі або м'ясо було не таке, як він хотів. Дійшло до того, що Марія не могла терпіти його присутності, бо він завжди її за щось критикував. Вона покинула його заради іншого чоловіка.

«Я радий, що вона пішла. Вона все одно ніколи не хотіла проводити час разом зі мною», - сказав Томас. «Вона любить бути вдома, і то сама. Знаєте, вона навіть ніколи не хотіла поїхати разом зі мною у відпустку. Я кілька разів пробував переконати її, але вона ніколи не погоджувалася. Мені цього вже також досить».

Ми говорили про його подружні проблеми після того, як він розповів мені, що поміняв роботу, бо не міг ужи­тися зі своїм шефом.

«Як він до вас ставився?» - запитав я.

«Він завжди приходив у відділ, у якому я був керів­ником, і вичитував мені за якийсь мій промах у при­сутності всіх моїх підлеглих. Це мене дуже ображало. Потім він йшов у своє бюро, а я мусив далі гарувати. Він ніколи не помічав, як тяжко я працюю, ніколи не похвалив мене за роботу. Я вже не міг цього витриму­вати, тому і звільнився».

Я запитав Томаса: «Ви б погодилися провести від­пустку разом зі своїм шефом?»

«Дурне запитання. Це був би найкращий спосіб зіпсу­вати собі відпочинок».

«А ви взагалі погодилися б терпіти його присут­ність?»

Коли він заперечив, я пояснив, що він як чоловік поводився зі своєю дружиною так само, як його шеф з ним. Сльози виступили в нього на очах.

«Ви праві. Не дивно, що Марія ніколи не хотіла ку­дись піти зі мною. Я завжди забував про те, що прино­сило б їй радість. Я критикував їй в присутності дітей і наших друзів».

Але було вже запізно. Марія закохалася в іншого чоловіка. Хоч Томас докорінно змінився і став уважні­шим у ставленні до жінок, Марія розлучилася з ним заради іншого чоловіка.

Жінкам потрібна похвала. Ми повинні розуміти цю потребу, бо також хочемо знати, що нас цінують інші.

Ми знаємо, що ми потрібні, коли інші нас хвалять або за те, що ми зробили, або за те, як ми зробили.

Біблія нагадує, яке важливе значення має похвала для всіх стосунків.

1. Ми повинні вихваляти Господа (Пс. 100, 4).
2. Ми маємо хвалити дружину (Прип. 31, 28).
3. Ми повинні хвалити інших людей, наприклад, на­ших друзів (Еф. 4,29).

Я пригадую, як мій шеф колись сказав мені: «Якби я мав десять таких працівників, як ви, ми б могли зміни­ти світ!» Це настільки окрилило мене, що моїй старан­ності не було меж.

Учителі знають, що похвала заохочує дітей. Одна вчи­телька розповіла мені, що вона кожного дня хвалить кожного учня у своєму класі. Це спонукало учнів бути найкращими, найстараннішими, найрозумнішими в цілій школі.

Коли вчитель, який тимчасово викладав у нас мате­матику, регулярно хвалив мене, мої результати значно покращилися, і через шість тижнів у щоденнику замість двійок з’явилися п’ятірки.

Якщо ми знаємо, що похвала така важлива, то чому ми, чоловіки, не хвалимо своїх дружин? Для цього є різні причини. Найчастіше - ми настільки зайняті своїми власними потребами, своєю професією чи хобі, що навіть не помічаємо позитивних рис наших дружин. А най­гірше те, що коли й помічаємо, то не хвалимо.

Коли чоловік забуває, що його дружина потребує виз­нання, то це вже запрограмовує невдачу у шлюбі. І коли він постійно нагадує їй негативне, забуваючи про пози­тивні якості, то з кожним днем їхні стосунки ставати­муть щораз сухіші. Критика має руйнівну силу, особливо ж коли висловлена в гніві чи гострими словами (Прип. 15, 1-4). Коли чоловік ігнорує характерні жіночі риси, то це демонструє, що він не визнає своєї дружини як особи­стості. Це автоматично захмарює їхні стосунки.

Якщо ви навчитеся позитивного ставлення, то не лише іншим людям буде приємна ваша присутність, а й ваша дружина матиме від цього користь. Вона буде впевнена в собі, бо знатиме, що ви цінуєте її і визнаєте.

Цінуйте свою дружину і зміцнюйте ваші подружні стосунки, опанувавши ці два прості правила, як хвали­ти дружину.

Хваліть свою дружину щодня (щонайменше один раз)

По-перше, пообіцяйте собі самому щоденно хвалити дружину за те, що ви в ній особливо цінуєте. Пообіцяй­те це собі, а не їй, бо ви можете забути робити це, чим можете образити її.

Навчіться висловлювати своє визнання. Жінки роз­повіли мені, що вони особливо люблять чути. Подаю деякі приклади:

1. Це було дуже смачно. Як тобі тільки вдається робити таку смачну запіканку! Пальчики обли­жеш!
2. (Це особливо «спрацьовує» у поєднанні з ранко­вим поцілунком). Я справді люблю тебе. Ти для мене щось особливе.
3. Коли ви разом з друзями: Це моя дружина. Я її дуже люблю.
4. Напишіть їй маленьку записку з компліментами і покладіть на холодильник. Наприклад: «Учора ввечері ти була особливо гарна».
5. Ти справді дуже добра дружина. Ти стільки для мене робиш!
6. Наші діти щасливі, що мають таку маму. Як ти про них дбаєш!
7. Я не знаю, що мені подобається більше: твоя сук­ня чи її власниця.
8. Чи мені подобається твоя зачіска? Будь-яка зачі­ска на твоїй голові подобається мені.
9. Я хочу сьогодні ввечері погуляти з тобою. Нехай усі бачать, яка в мене гарна жінка.
10. Кохана, ти так втомилася. Чому б тобі трохи не відпочити перед обідом? Я не дуже голодний.
11. Ти для мене так багато значиш. Відпочинь, а я помию посуд і простежу, щоб діти виконали до­машні завдання.

Маргарет Гардісті наголошує у своїй книжці, що жінки сприймають переважно все на емоційному рівні, а чоловіки - на логічному, тверезо оцінюючи кожен факт. Коли ви хвалите свою дружину, то повинні вжи­вати такі слова, які в її очах є похвальними. Як прави­ло, жінкам подобається все романтичне і щире, що може поглибити ваші стосунки.

Трошки пофантазуйте

Дружині можна продемонструвати свою при­хильність, висловивши їй визнання дещо романтичним способом.

Один чоловік купив 365 цукерок і всередині на кожній обгортці написав компліменти, потім знову по­загортав цукерки. Протягом року його дружина щод­ня їла цукерку і на кожному папірчику читала ком­плімент.

Жінки люблять знаходити заховані листи - у скринь­ці з прикрасами, у шухляді зі столовими приборами, у медичній аптечці... Придумайте оригінальні способи, щоб похвалити свою дружину. Вашій фантазії не по­винно бути меж.

У якій формі ви б хотіли почути похвалу від свого шефа? Щось подібне спробуйте і стосовно своєї дружи­ни. Можливо, ви скажете: «Мені не потрібно стільки похвали. Я впевнений у своїй роботі і похвала для мене не важлива». Тоді запитайте когось із своїх колег по роботі. Деякі з їхніх пропозицій могли б сподобатися і вашій дружині. Запитайте також і свою дружину, у якій формі вона б хотіла почути вашу похвалу.

Не підкреслюйте не дуже приємні риси її зовнішності

Зморшки, сиве волосся і зайві кілограми, звичайно, не є темою для гарної розмови. Навіть мимовільна згадка про це може занепокоїти вашу дружину. Вона може побоюватися, що її замінять «новою моделлю». Вона ж знає, що сьогодні розлучення - дуже поширене і за­гальноприйняте явище.

Один чоловік написав своїй дружині віршик про те, як він любить її зморшки і як йому подобається її бліда шкіра. Навіть квіти, які вона отримала з цим віршем, не дуже втішили її. Вона довго плакала.

Ми повинні хвалити дружину, не звертаючи уваги на те, що вона сама вважає в собі непривабливим.

Це не означає, що ви повинні робити своїй дружині нещирі компліменти.

Чи доводилося вам, наприклад, на якійсь вечірці чути компліменти, у нещирості і неправдивості яких ви були переконані? Інколи чоловік каже: «О, так, мені подо­бається твоя сукня». Але переважно жінки відразу по­мічають, коли ми лукавимо. Якщо вам не подобається її плаття, ви можете відверто сказати про це, наприк­лад: «Кохана, ця сукня не така гарна, як ти».

Чи знаєте, що навіть у недоліках своєї дружини мо­жете знайти щось, гідне похвали? Поданий далі перелік допоможе вам оцінити риси, які ви, можливо, вважали у своїй дружині негативними.

Як у негативних рисах дружини можна відкрити позитивні сторони?

Негативне                                 Позитивне

1. Допитлива.        1. Вона, напевно,

 

дуже уважна або товариська.

 

2. Чутлива.

3. Маніпулює вами

4. Скупа.

5. Говірка.

6. Легковажна.

7. Дуже серйозна.

2. Вона, напевно, дуже чуйна.< >Вона, напевно, дуже творча і винахідлива.

Вона, напевно, дуже економна.

Вона, напевно, уміє

Вона, напевно, дуже життєрадісна людина.

Вона, напевно,дуже совісна людина з твердими переконаннями.

 

< >Вона, напевно, має тверді переконання.

9. Строга.

10. Пихата.

11. Мрійлива.

12. Прискіплива.

Вона, напевно, дуже дисциплінована.< >Вона, напевно, дуже самосвідома.

Вона, напевно,

Вона, напевно,добрий організатор і дуже старанна.

 

Особлива похвала є набагато ефективнішою, ніж за­гальноприйнята. Наприклад: «Це був смачний обід» - не означає для жінки стільки, скільки: «Спаржа з мус­катним соусом просто чудова. Я ще ніколи не їв такої смачної спаржі. Я не розумію, як тобі вдається із зви­чайних овочів готувати такі вишукані страви».

«Ти чудова матір» радуватиме жінку не так довго, як: «Я просто щасливий, що одружився з такою чуй­ною жінкою. Ти так гарно виховуєш дітей. Вони му­сять пишатися такою мамою».

Для похвали підходить будь-який момент. Ваша дру­жина зрадіє незалежно від того, чи ви робите їй цей комплімент наодинці, чи в присутності дітей або друзів. Важливо, щоб ви хвалили її не лише тоді, коли ви на­одинці, чи винятково в присутності друзів. Якщо ви хвалитимете її лише перед іншими, то в неї може заро­дитися підозра, що ви нахваляєтеся перед друзями. А коли ви хвалите її лише наодинці, то вона може поду­мати, що ви соромитеся.

Коли ви хвалите дружину, даруйте їй при цьому всю свою увагу. Якщо вона відчує, що ваші думки чи почут­тя деінде, то ваша похвала для неї нічого не означатиме.

Якщо ви навчитеся щиро і регулярно хвалити свою дружину, то через якийсь час помітите в її очах новий блиск, а у ваших стосунках - нове дихання.

говорити з дружиною про похвалу Навчіться «запускати механізм» Він:       «Яка форма похвали тобі справді подо- Вона: бається?» «0, я не знаю. Доки похвала щира, вона подобається мені в будь-якій формі». Він: «Ти думаєш, що я тебе достатньо часто хвалю?» Вона: Він: «Так, достатньо». «А як, наприклад, з обідами минулого тижня? Чи ти б хотіла, щоб я частіше го­ворив, що мені подобається, як смачно ти готуєш?» Вона: «Так. Пам’ятаєш, минулого тижня я особ­ливо старалася, готуючи другі страви, а ти про це навіть не згадав...».

Ви запустили механізм. При бажанні розмова може мати продовження. Продемонструйте їй своє зацікав­лення і розуміння, сказавши, наприклад: «Ти, напевно, мусиш образитися, коли я зовсім нічого не говорю. Ти заслуговуєш орден за те, що можеш терпіти мене». Підба- дьорте свою дружину і дайте їй змогу висловити все, що в неї на серці. Вловіть глибокий зміст її слів

Він: «Ти ще пам’ятаєш, як я минулого тижня дякував тобі за обід, коли в нас були Кла- ус і Марія? Чи я не переборщив?» Вона: Він: «Не переймайся. Уже все гаразд». «Навіть коли я сказав: «Я радий, що в нас гості. Вона ще ніколи не готувала такого смачного обіду»? Вона: «Так. Це звучало, ніби я готую смачно лише тоді, коли в нас гості». Він: «Я так і подумав, що тебе це трохи обра­зило. Як я міг краще висловити свою думку? »

 

Чоловік повинен допомогти дружині бути чесною і відвертою, щоб він зміг відчути, коли в їхніх стосунках щось не так.

У перші роки нашого подружнього життя я постійно просив Норму не гратися зі мною в піжмурки. Я мусив знати факти, щоб змінити свою поведінку і поступово ставати кращим чоловіком. Я сподіваюся, ви також спо­нукатимете свою дружину бути чесною і відвертою з вами, бо це зробить ваші стосунки щирими і глибокими.

Для роздумів

1. Як можна здобути позитивне ставлення до чогось? (1 Сол. 5, 16-18; Рим. 1, 2-3; Євр. 12, 11-15).
2. Яке значення має похвала у нашому ставленні до Бога? (Пс. 100, 4).

«Докоряй мудрому, - він тебе полюбить»

(Прип. 9, 8)

«У понеділок я звільняюся», - схвильовано вигук­нув Бернд, ледве встигнувши переступити поріг дому. Елізабет спокійно привіталася з ним і вислухала цей вибух гніву свого чоловіка. «Мій шеф має, що хотів. Я не буду більше в нього працювати», - сказав він. Еліза­бет знайшла час, щоб уважно вислухати чоловіка, коли він «виплескував» свій гнів. Коли Бернд виговорився від душі, вона допомогла йому ще раз обдумати все, що трапилося. Елізабет попередила чоловіка, що він ніде не матиме таких ідеальних умов праці і такої високої платні. Через деякий час Бернд змінив свою думку. Потім він розповідав мені, що це було найрозумніше рішення в його житті. Сьогодні ця праця приносить йому стільки задоволення, як ніколи до цього.

Коли Бернд прийняв рішення Елізабет, він прийняв правильне рішення не лише щодо своєї роботи, а й щодо своєї сім’ї. Оскільки він прийняв її пораду, то це зму­сило дружину ще більше поважати чоловіка і захоплю­ватися ним.

Тут спрацьовує принцип прислів’я: славу виперед­жує покора (Прип. 15, 33). І ще один правдивий вислів: хто приймає напоумлення, той у пошані (Прип. 13, 18).

Покора - це внутрішній стан, який виявляється в тому, що ми відкриті для ідей і пропозицій інших лю­дей. Це визнання факту, що ми не всезнаючі, що поми­ляємося і завжди маємо чого повчитися.

Нездатність прийняти чиюсь пораду може зруйну­вати наші стосунки. Прочитайте, який урок отримав Пауль, перш ніж прийняв до уваги зауваження своєї дружини.

Протягом десятьох років Нора намагалася поясни­ти Паулю, чим він її ображає. Але він навіть не слухав. Перша проблема полягала в тому, що він надавав пере­вагу своїм родичам перед дружиною. Коли вони були в колі його сім’ї, він завжди чекав від неї, щоб вона змінила свої плани на користь його родичів. Він не зва­жав на її плани. Справа виглядала ще гірше, коли Па- уль ставав на бік своїх родичів і ніколи не захищав дружину, якщо доходило до розбіжності думок.

Друга проблема. Пуль мав звичку брати на себе більше, ніж він міг зробити. І часто забував свої обіцян­ки. Він не робив цього навмисно, навпаки - хотів як краще. Він так хотів допомагати іншим, що не міг ска­зати «ні», коли його про щось просили.

Протягом років Нора напружувала свою фанатазію, щоб вказати Паулю на ці проблеми, але він ні на що не звертав уваги. Під час одного дуже напруженого гостю­вання у його родичів Нора не витримала і розплакала­ся. Вона не приховуючи показала йому свою антипатію до його родичів, і це викликало в нього адекватну пове­дінку: він звинувачував її і боронив їх. Вони обоє не могли впоратися з цим вибухом почуттів, і Пауль зу­пинив автомашину. Вони простояли майже годину. Він намагався зрозуміти, у чому проблема, але це давалося йому нелегко.

По дорозі вони ще раз спробували обговорити це. І Норі вдалося знайти слова, зміст яких Пауль нарешті зрозумів.

«Ага, ось чому ти не любиш моїх родичів», - сказав він. «Тепер я розумію, чому ти не хочеш, щоб ми повер­нулися в наше рідне місто. Коли ми в колі моєї сім’ї, я звертаю більше уваги на почуття своїх родичів, ніж на твої. Ти почуваєш себе другорядною. Тепер я розумію». Нора була в захопленні. Одну проблему було вирішено, залишилася ще одна.

Але щодо другої проблеми Пауль і далі залишався сліпий. Незважаючи на те, що Нора намагалася пояс­нити йому, щоб прозріти, він мусив отримати гіркий урок від своїх друзів. Шість його товаришів домовили­ся з ним про зустріч, щоб поговорити з ним про недо­тримані ним обіцянки і проблеми, які з цього виплива­ли. Вони ясно сказали Паулю, що його нездатність сказати «ні» є причиною їхнього гніву. Цим Пауль зать­марив свою дружбу з кожним з них. Після двогодин­ної розмови він був дуже виснажений і пригнічений. Він думав: «Чому я не слухав Нори?»

Дружина з полегкістю констатувала, що він зрозумів і другий свій недолік. Її повага до нього зростала в гео­метричній прогресії, бо, пізнавши свої помилки, він був готовий змінитися. Він хотів докласти всіх зусиль, щоб навчитися по-справжньому любити Нору й інших лю­дей.

Поставмо собі деякі завдання. Як чоловіки, ми по­винні бути мудрими й охоче приймати поради (ГІрип. 9, 8-9). Кожен розділ цієї книжки повинен стати для нас уроком; як боляче чи важко нам не було б, ми повинні використати новоздобуті знання, щоб покращити наші подружні стосунки. Щастя в подружжі не падає з неба. Треба старанно працювати і йти в правильному напрям­ку. Якщо ви використовуватимете на практиці загальні положення кожного розділу, то ви уникнете проблем, які можуть спіткати вас у подружжі, або вирішите їх.

Одружуючись, багато з нас знали дуже мало, як под­ружні стосунки можна зробити щасливими. Ми може­мо цього навчитися, якщо дружина терпеливо вказува­тиме нам правильний шлях. Спочатку треба критично оцінити стан справ, щоб визначити, як далеко ви зайш­ли у своїх подружніх стосунках. Не забувайте: з будь- якої ситуації можна знайти вихід. Дружина допоможе вам в оцінці ваших стосунків і навіть може запропону­вати вирішення деяких проблем.

Як ви розумієте вислів «ідеальна дружина»?

Чи можете собі уявити, як захоплено ви відреагува- ли б, якби вашій дружині спало на думку запитати: «Що я повинна зробити, щоб стати кращою дружиною?» Хіба ви б не були щасливі? Звичайно, для багатьох по­дружніх пар таке запитання є малоймовірним. Але на якусь мить заплющіть очі і уявіть, що дружина запитує вас про це. Якщо ви бажаєте цього, то будьте для неї прикладом і навчіться бути добрим чоловіком. Запи­тайте свою дружину, що ви повинні для цього зробити. Цим ви дасте їй нову надію, що ваше подружжя може бути таким, про яке ви завжди мріяли. Якщо вона по­вірить, що ви це кажете серйозно, то звертатиме більше уваги на ваші потреби і бажання.

Ви хочете належати до чоловіків, на яких постійно скаржаться дружини? Усе, що вам для цього потрібно, - зарозуміла поведінка і небажання визнавати свої по­милки. Одна жінка була настільки здеморалізована чотирма словами свого чловіка, що сказала: «Мені це так боляче. І я запитую себе: «Чому я з ним одружила­ся? Яке ярмо я вдягла собі на шию!» Що ж це були за чотири слова? - «Я ніколи не змінюся!» Біблія підтвер­джує нерозумність цього висловлювання (Прип. 12,15; 18, 2). «Я ніколи не змінюся! - повторив її чоловік. Отже, навіть не намагайся і не говори мені, у чому саме я повинен змінитися. Якщо ти вважаєш, що потрібні зміни, то чому б тобі не змінитися? І дай мені спокій. Я бажаю лише одної зміни: щоб ти негайно стулила рота!»

Я щоразу чую від жінок, що вони люблять і поважа­ють чоловіків, які визнають свої помилки і відверто запитують дружину, що вони можуть зробити, щоб ста­ти кращим чоловіком. Я думаю, чоловік сам повинен бути зацікавлений у тому, щоб змінитися на краще (Прип. 9, 9). Коли він звертається до дружини за пора­дою, то повинен зважати на такі пункти.

Зважайте на те, що вона справді думає

Спочатку постарайтеся зрозуміти, що справді думає ваша дружина. Можна легко уникнути сварки через слова, якщо ви постараєтеся зрозуміти глибокий зміст її слів. Чи вам доводилося колись говорити дружині: «Це неправда. Я роблю це не завжди. Тобі не здається, що ти перебільшуєш?» Під «завжди» вона розуміла, на­певно, не «кожного разу, без винятку». Цим вона лише наголосила на чомусь. Розумний чоловік не буде при­скіпуватися до цього слова, а скаже: «Скажи, що ти за­раз відчуваєш? Скажи, що тебе примусило так говорити? Поясни, чому ти вжила слово «завжди»?» Поясніть, що вона може не поспішати з відповіддю. Запитайте, чи вона не хоче день-два подумати над цим. Хто справді хоче чогось навчитися, то не ставить умов і не приму­шує інших негайно виконувати його бажання. Він дає йому час подумати над сказаним і знайти інші форми висловити це.

Багато чоловіків навіть не хотіли слухати зауважень своїх дружин, бо прискіпувалися до кожного їхнього слова.

Слова мають той зміст, який ми в них вкладаємо. Коли ми розмовляємо з дружиною, то мусимо розуміти, що вона справді хоче сказати.

Ваш тон голосу, вираз обличчя свідчать, чи ви готові навчитися цього. Ваша дружина не зможе до кінця бути щирою, якщо не відчує вашого палкого бажання зміни­тися.

У 10 розділі ми детальніше поговоримо на тему «Спілкування». А зараз хочу ще раз наголосити: реа­гуйте не на слова, які вживає ваша дружина, а спробуй­те розпізнати їх глибокий зміст.

Прислухайтеся до її слів

Скористайтеся порадами своєї дружини. Відреагуй- те на почуте лише тоді, коли ви точно зрозуміли, що вона мала на увазі. Роками Норма говорила мені, що я морщу чоло, коли розмовляю з дітьми. (Діти думають, що ти на них злий, і це їх відштовхує. Твої зморшки на чолі лякають їх», - пояснювала вона). «Я не морщу чоло і я не злий», - відповідав я.

Але коли я одного разу побачив себе в дзеркалі, я сказав: «Ти маєш рацію, я мушу щось з цим робити. Я вдячний, що ти мені про це говорила».

Звітуйте перед собою за свої власні помилки

Коли мої діти були малі, я мав звичку давати їм щигля, якщо вони погано себе поводили. Коли хтось із них жував з відкритим ротом, я давав йому щигля і казав: «Не роби так!» Норма часто говорила мені, що це пригнічує і ображає дітей. Це справді було дуже гнівли­ве ставлення, крім того, їм було боляче. Навіть мене боліли пальці.

Глибоко в душі я розумів, що чинив неправильно. Інколи, як дитина діставала щигля, Норма запитувала: «Каріно, як ти себе почуваєш?»

Каріна відповідала: «Я завжди почуваю себе дуже погано, коли тато так робить».

Але я знайшов можливість позбутися цієї звички. Я сказав кожному з дітей: «Коли я, будучи розгніваний, дам тобі щигля, ти отримаєш один долар». (Я думав, що це спрацює, бо я не дуже люблю роздавати гроші). Мої діти дуже уважні, так що вони відразу нагадають мені про мою обіцянку. Минуло вже багато часу, як я відучився від цієї звички.

Інколи можна навіть разом посміятися з того, що колись було проблемою.

Якось мій син Ґреґ прийшов додому і відкрив плит­ку шоколаду, яку купив собі по дорозі зі школи. Я ска­зав: «Дай мені раз вкусити». Вона справді була дуже смачна. Потім прибігли Каріна і Міхаель і також хо­тіли попробувати. Ґреґ сказав, що якби знав, то з’їв би свою шоколадку таємно. Міхаель «оцінив» Ґрегову ве­ликодушність і щедрість і вирішив купити й собі шо­коладку. Він довідався у Ґреґа, в якій крамниці вона є і скільки коштує. Потім прибіг до мене і, сумно поди­вившись, сказав: «Татку, ти б не міг дати мені щигля? Мені потрібен долар».

Просіть вибачення

Як уже було сказано, жінка не любить, коли її обра­жають. Якщо в минулому ви її образили, то вона не дуже «надриватиметься», щоб дати вам пораду чи зро­бити зауваження. Попросіть у неї вибачення, щоб нічо­го не перешкоджало вашому спілкуванню.

Якщо ви готові визнати свої помилки, то її любов і повага до вас лише збільшаться. У п’ятому розділі де­тально йдеться про вибачення, і вам вартувало б час від часу перечитувати його, якщо вам ще не дуже просто попросити вибачення.

З вдячністю приймайте її поради

Яка нагорода чекає вдячного чоловіка? Його дружи­на буде до нього менше прискіпуватися, стане лагідні­шою і спокійнішою. Якщо чоловік вдячний дружині за її зауваження, то наступного разу її зауваження будуть ще тактовнішими. Дружина захоплюється чоловіком, якщо він висловлює їй вдячність за поради чи заува­ження. (Єдиний виняток - якщо чоловік глибоко обра­зив свою дружину. Тоді він повинен дати їй час і набра­тися терпіння, поки вона знову зможе ставитися до нього лагідно і захоплено. Чому б не спробувати, якщо ви вже так близько до перемоги?)

Вловлюйте глибокий зміст того, що говорить ваша дружина, беріть це до уваги і виправляйте попередні помилки. Якщо ви кожного разу дякуватимете їй за до­помогу, то самі побачите, як змінилися ваші стосунки.

Хоч у наступній історії йдеться про стосунки між батьком і сином, але вона може бути добрим прикла­дом і для стосунків між чоловіком та дружиною.

Коли Бернард був підлітком, його батько в багатьох аспектах був дуже безвідповідальний. Мірою покаран­ня для Бернарда він вибрав насмішки, сварки, бійку. Як результат - син морально цілком віддалився від нього. Потім пішов з дому.

Коли я пояснив цьому батькові, як глибоко він пора­нив свого сина, то він зрозумів, що зіпсував стосунки не лише між ними двома. Це матиме негативний вплив на всі майбутні стосунки його сина з іншими людьми.

Він справді хотів повернути свого сина і був готовий на все. Це коштувало йому багато зусиль, але він виз­нав перед сином свої помилки.

Він сказав, що йому шкода, що він не був таким бать­ком, яким повинен був бути. Під час свого зізнання він пригадав усі випадки, які пам’ятав, коли образив свого сина.

Його син також нічого не забув: «Але це ще не всі!» За кілька хвилин він назвав батькові решту випадків, коли той ображав його. Батько був здивований, що Бер­нард так добре все це пам’ятав. Вони помирилися. І син вперше обійняв свого батька.

Коли ви ображаєте свою дружину, вона віддаляється від вас духовно, душевно і фізично. Але ви можете на­вчитися повертати її собі. Уже ваше бажання навчити­ся цього спонукатиме вашу дружину краще ставитися до вас, бо саме усвідомлення того, що ви хочете змінити­ся, даватиме їй упевненість.

Для роздумів

1. Як чоловік може стати мудрішим і навчитися більше люби­ти свою дружину? (Прип. 9, 8-9).
2. Який результат, коли ми виконуємо Божі вказівки? Які на­слідки, коли ми не слухаємо слів Господніх? (Прип. 1, 22-23).

«Ніхто ж ніколи не ненавидів свого тіла, навпаки, він його годує і піклується ним, як і Христос Церквою» (Еф. 5, 29)

Данієль і Паула були одружені понад двадцять років. Одного дня Даніель зателефонував мені і повідомив досить сумну новину.

«Паула покидає мене через іншого чоловіка», - ска­зав Даніель. Він був дуже схвильований і не міг нічого пояснити. «Ви допоможете мені?»

Під час розмови ми з’ясували, у чому полягала його проблема. Причиною втрати дружини було його хобі.

Даніель був завзятий, знаючий, досвідчений садівник. Розкішні квітники прикрашали його дбайливо догля­нутий сад. Рівненько підстрижені дерева утворювали затінок для не дуже сонцелюбних рослин. Даніель знав, де посадити рослину кожного виду, щоб вона мала доб­рий ґрунт і достатню кількість сонячного проміння. Ос­кільки кожна рослина потребувала особливого догляду, то Даніель витратив багато часу, щоб вивчити, скільки саме добрив й інших поживних речовин потрібно тому чи іншому видові. Результат був дивовижний. Але чим більше розцвітав його сад, тим більше «в’януло» його подружжя, бо він приділяв йому недостатньо уваги. Для роботи й інших справ він витрачав стільки ж енергії, як і для свого саду, а для Паули залишалося дуже мало часу.

Даніель не мав навіть найменшого поняття, що справді було потрібно Паулі. Він знав дуже мало про те, як вберегти її від «палючого сонця і буревію». Він не лише не створював їй відчуття безпеки, а з допомогою логічних аргументів переконував її в тому, що вона мусить сама впоратися з різними домашніми обов’яз­ками, які вона вважала надмірними. За двадцять років подружнього життя Даніель жодного разу так і не ви­конав її прохання бути для неї ніжним захисником.

Окрім повного робочого дня, Паула мусила піклува­тися про фінансові справи, готувати обіди, прибирати в домі і виховувати дітей. У багатьох кризових ситуаці­ях вона залишалася наодинці з проблемами, а Данієль тим часом їздив рибалити, на полювання або працював у своєму саду. Він не розумів, що Паулі був потрібен сильний ніжний чоловік, який підтримував би її в стре­сових ситуаціях і перебрав би на себе частину «брудної роботи» (такої допомоги ми всі потребуємо час від часу). Вона хотіла, щоб зрозуміли межі її фізичних сил і лю­били такою, якою вона є. Коли Даніель у черговий раз залишав її напризволяще, вона починала шукати підтримку деінде.

Якщо чоловік не розуміє можливостей своєї дружи­ни або трактує їх як лінощі, то це може зумовити багато непорозумінь. Наприклад, фізичні і духовні сили жінки, яка має 2-3 малих дітей, до п’ятої години вечора мо­жуть бути цілком вичерпані. Якщо чоловік цього не розуміє, то може розгніватися, коли вона, наприклад, не виявляє бажання до статевих стосунків. Але вона справді настільки втомлена, що може мріяти лише про сон.

Деякі чоловіки вважають, що дружини використову­ють їхню ніжність, любов і великодушність.

Карл хотів знати, чи дружина використає його щедрість, і вирішив пожертвувати на цей експеримент певну суму грошей. У день народження дружини він поїхав разом з нею в супермаркет. Він сказав, що хоче допомогти їй у виборі сукні, але навіть не натякнув, скільки грошей планує витратити. Коли вони за дві го­дини побували в десятьох магазинах, його вже так бо­ліли ноги, що він засумнівався, чи цей подарунок до дня народження і справді був доброю ідеєю.

«Маріє, як тобі ця сукня? Вона тобі пасуватиме!»

«Ні, вона мені не подобається».

Потім вони зайшли в магазин-салон, де Марія поба­чила дуже гарний костюм-трійку: жакет, спідниця і штани. Вона хотіла купити його. Хоч це коштувало кругленьку суму, Карл сказав: «Маріє, глянь! Ця сукня за зниженою ціною». (Тут мусимо попередити: жінку може образити, якщо чоловік обмежує її покупки лише товарами за зниженими цінами).

Сукня сподобалася Марії, і вона її поміряла. Карл запитав: «Чому ти її не береш?»

«Карле, я не хочу, щоб ти витрачав більше грошей».

«Ні, ні, візьми її, - відповів він. - Вона мені подо­бається. О, Маріє, а що ти думаєш про цю сукню?»

«Ну, тепер це вже просто занадто», - запротестувала Марія. Але Карл наполягав, щоб вона приміряла її.

Карл почав думати, що вона захоче купувати кожне плаття, яке він їй запропонує.

«Це мені також подобається, Маріє».

«Карле, я не можу купувати ще однієї сукні, - сказа­ла вона. - Це безглуздо. Я не можу собі цього дозволи­ти».

«Про що ти говориш! - відповів він. - Ти важливіша, ніж гроші. Навіть якщо мені доведеться працювати понаднормово, я зроблю це для тебе». Він переконав її купити ще й цю сукню.

Вона відповіла: «Мені вже соромно. Я не хочу нічо­го більше купувати. Заплатімо за те, що ми вже вибра­ли, і ходімо додому».

«Добре, Маріє. Але приміряй ще цю сукню. Для мене. Я хочу, щоб цей день тобі запам’ятався».

«Карле, але це вже справді занадто», - сказала вона.

«Добре, тоді розплатімося. Я хочу, щоб ти була щас­лива і задоволена».

Лише через якийсь час Карл зізнався, що хотів пере­конатися, що жінка не надуживає, коли до неї добре ставляться. Він похвалив дружину за економність і обач­ливість, бо вона думала про фінансове забезпечення їхньої сім’ї і не витрачала грошей намарно.

Зараз він не побоюється, що Марія ставиться до гро­шей неекономно, бо знає, що вона вміє робити гарні по­купки за помірні ціни. Цей «експеримент» переконав його, що Марія не використовуватиме його доброти і в інших ділянках життя.

Якщо ви до цього часу були скупі або критикували дружину за те, як вона витрачає гроші, або якщо у ва­ших стосунках не все було добре, то я раджу вам не «експериментувати». Але якщо ваше подружжя ста­більне, й у вас з дружиною не виникало серйозних конфліктів, то можете спробувати себе в ролі «експери­ментатора». Ви зможете переконатися, що дружина не надуживатиме вашою любов’ю і ніжністю.

Якщо в Біблії сказано, що чоловік повинен «піклу­ватися» про свою дружину (Еф. 5, 29), то це означає, що він повинен створювати їй відчуття безпеки і впевне­ності, особливо в тих ділянках, які вимагають від неї надмірного фізичного і душевного навантаження.

Три можливості, як створити дружині
відчуття впевненості і безпеки
і допомогти їй самореалізуватися

І. Виявіть, у яких ділянках ваша дружина потребує захисту

Спочатку чоловік мусить визначити вразливі місця своєї дружини. Через невимушені розмови і методом спостереження ви можете визначити, що гнітить вашу дружину або що їй створює відчуття страху. Для моєї дружини таким вразливим місцем є водіння автомобі­ля. Оскільки вона була свідком однієї великої катаст­рофи, у якій загинули наші добрі друзі, то вона дуже пильна, коли сидить за кермом чи просто є пасажиром. Для неї було б дуже боляче, якби я критикував її за надмірну уважність на дорозі. Вона відчуває себе також невпевнено, коли мусить взимку їхати на далекі відстані, бо побоюється автополомки. Коли ми жили в Чикаго, вона два рази потрапляла в ситуацію, коли ламалася автомашина і вона залежала від допомоги інших водіїв. Це, звичайно, створювало небезпеку для неї і дітей. Ос­кільки я знаю про ці побоювання, то не вимагаю, щоб вона їздила на далекі відстані.

Чи ви знаєте про межі її фізичних сил?

Досить часто чоловіки бувають грубі зі своїми дру­жинами. Вони не розуміють, що жінки через свою об­межену фізичну силу не люблять, коли з ними пово­дяться не дуже лагідно, навіть якщо це і жартома.

Одна жінка розповідала мені, що її чоловік для роз­ваги любить боротися з нею. Він навіть не підозрює, що вже сам цей факт ранить її. Він ніколи не робить їй боляче навмисно, але досить часто після такої «розва­ги» на її тілі залишаються голубі плямки. В інших випадках він також не дуже ніжний з нею.

Одного вечора вони поїхали за покупками. Вона на якийсь час затрималася у книжковому відділі. Чоловік чекав на неї біля магазину, тримаючи в руках цілий пакет корму для собак й інші покупки. Коли вона вий­шла, він сказав: «Не дивно, що ти не поспішаєш. Ти ж не тримаєш у руках такого тягаря».

«Дай, я тобі допоможу», - відповіла вона. Він жарто­ма з усієї сили кинув їй пакет з собачим кормом, що їй аж перехопило подих. Додому вони поверталися мовч­ки. Коли вони під’їхали до гаража, він сказав: «Я мов­чав цілу дорогу не тому, що я сердитий на тебе. Я злий на себе, що знову зробив тобі боляче». Він спробував змінити свою поведінку, бо зрозумів, що їй потрібне ніжне, уважне ставлення.

Чи у фінансовому плані
ваша дружина не зазнає тиску?

Чоловік повинен також оберігати свою дружину від полагодження фінансових справ. Багато жінок почува­ють себе затиснутими в лещата через те, що їхні чолов­іки безвідповідальні у фінансовому відношенні. Щоб компенсувати великі видатки, чоловік примушує свою дружину йти працювати, хоч вона потрібна дітям вдо­ма. Власне, чоловіки вимагають цього від своїх дружин, бо вважають, що «вона також повинна вносити свою частку».

Якщо дружина цілий день вдома, то чоловік, напевно, сподівається, що вона потурбується про всі рахунки і владнає інші фінансові справи, адже що ж їй залишається тоді робити протягом цілого дня?!

Він думає: «Я щодня працюю по вісім годин. Най­менше, що вона може зробити, - це оплатити рахунки».

Якби йшлося лише про бухгалтерію, то нема ніяких проблем. Але ж треба мати справу з квитанціями, циф­рами, стежити за правильністю рахунків, думати про те, щоб вистачило грошей, вирішувати, які рахунки опла­тити насамперед, відповідати на наполегливі дзвінки кредиторів - таке фізичне і психічне навантаження може бути завеликим для жінки. Проблема може бути підсилена тим, що чоловік марно витрачає гроші заради власного задоволення.

У перші роки нашого шлюбу я також допустився цієї помилки. Норма працювала в банку, і я зробив логіч­ний висновок, що вона могла б відповідати за фінанси і в нашій сім’ї. Оскільки фінансові справи є для мене вразливим місцем, то я запитав Норму, чи вона б не хотіла взяти за це відповідальність на себе, з чим вона дуже радо погодилася і що виконувала протягом чоти­рьох чи п’яти років.

Але одного дня вона прийшла до мене плачучи і по­клала переді мною чекову книжку і всі рахунки. Ко­жен мав свою власну чекову книжку, але в нас був спільний рахунок. Щоразу, коли я виписував чек, я ду­мав, що на рахунку достатньо грошей. Для моєї дружи­ни це було надмірне навантаження. Сьогодні я дуже вдячний їй, що вона передала мені управління нашими фінансовими справами, бо це навчило мене бути відпо­відальним за фінансовий добробут сім’ї.

Ви чекаєте від дружини, щоб вона завжди куховарила?

Скільки чоловіків ставляться до своїх дружин так, наче вони якийсь предмет вжитку. Вони цього не гово­рять, але десь у душі глибоко переконані, що жінка по­винна сидіти на кухні і готувати, прибирати..., а вони тим часом можуть грати в гольф, ходити на полюван­ня чи дивитися телевізор. Чи ви колись зауважували, що під час прийняття гостей переважно жінки пора­ються на кухні, а чоловіки зручно вмощуються за сто­лом і правлять теревені.

Дівчаток виховують бути пильними до побажань сильної статі в сім’ї. Наприклад, мама каже своїй доньці: «Запитай тата, чи він хоче чаю?» Але нам рідко дово­диться чути, щоб це саме говорили хлопчикам.

Стереотип такого розподілу обов’язків створював і мені на початку нашого шлюбу певні проблеми: кухо- варіння було обов’язком Норми, а моїм завданням було піклуватися про автомобіль. Але згодом я помітив, що не трапиться нічого надзвичайного, якщо я буду готу­вати чи прибирати, особливо ж коли Норма зайнята чи потребує відпочинку. Чоловіки повинні переосмислити свої традиційні ролі і чинити так, як цього вимагає справ­жня любов і піклування про дружину.

Перш ніж перекладати на дружину додаткові обо­в’язки, подумайте про межі її можливостей. Якщо ви зважатимете на це, то ваші стосунки отримають додат­кову «порцію» гармонії, а дружина - ваш захист і опі­ку у всіх аспектах життя: духовному, душевному, емо­ційному і фізичному.

Чи вашій дружині не слід відпочити?

Чим можна пояснити, що багато чоловіків вважа­ють, ніби їхнім дружинам треба менше спати, ніж їм? Коли чоловік ще спить, його дружина готує сніданок і піклується про дітей. Це особливо актуально тоді, коли діти ще зовсім маленькі. У перші роки нашого по­дружнього життя, коли діти вночі плакали, я вважав закономірним, іцо Норма встає і опікується ними. І вона це завжди робила. Я ніколи не відчував себе зобов’яза­ним встати і подивитися до дітей. Будьте чуйними і зважайте на фізичні потреби своєї дружини. Візьміть на себе якусь частину обов’язків, щоб і ваша дружина могла спокійно відпочити.

Чи дружина повинна завжди сама
піклуватися про дітей?

Моя дружина часто мені говорить, як для неї важли­во, коли я ввечері після роботи опікуюся дітьми. Вона тоді може спокійно приготувати вечерю або просто по­бути сама. Вона любить, коли я йду гуляти з дітьми, щось читаю їм в іншій кімнаті, розповідаю чи ми про­сто розмовляємо. Після вечері я часто разом з дітьми прибираю зі столу і мию посуд, щоб Норма могла відпо­чити. Сьогодні мене вже не дратує, як колись, те, що вона потребує моєї допомоги, навпаки, я радію, якщо можу чимось їй допомогти.

Уважність і видумка набагато важливіші, ніж час і зусилля, які для цього потрібні. Цим ви можете зміни­ти ваші стосунки і підняти настрій своїй дружині.

Одного вечора Бернд зробив Анні велику несподі­ванку, коли попросив, щоб вона довірила йому приготу­вати вечерю, накрити стіл і нагодувати дітей. Він ска­зав, що якщо вона йому це дозволить, він зробить їй подарунок - екстракт трав для купання.

Коли вона спокійно приймала ванну, він порався по домашньому господарству. Це був маленький подару­нок. Бернд лише пожертвував трохи свого часу. Але цим він засвідчив Анні, як багато вона для нього ва­жить.

Чи переїзд не буде для вашої дружини
додатковим навантаженням?

Переїзд в інше місто означає для жінки дуже багато. Чоловік повинен пам’ятати про межі її можливостей. Через рутину щоденних клопотів душевні сили жінки дуже швидко вичерпуються. Цілком зрозуміло, що пе­реїзд є для неї додатковим навантаженням, навіть якщо вона і погоджується на нього.

Що її найбільше втомлює?

Чоловік повинен знати, від яких стресів потерпає його дружина кожного дня. Щоб допомогти дружині уник­нути стресових ситуацій, чоловік має визначити, що її найбільше втомлює. Щоб полегшити вам це завдання, подаємо список-тест, у якому різні стресові ситуації розміщені в порядку спадання «потужності» стресу. Тобто, чим ближче ви до кінця списку, тим менша по­тужність стресу. Зробіть цей тест, і ви визначите, скільки стресу «припадає» на вас і вашу дружину на цей мо­мент.

Якщо ви набрали 150 чи менше балів, то ймовірність, що протягом наступних двох років ви потрапите до лікарні, становить 33%, якщо 150-300 балів, то ймо­вірність становить 51%, а якщо 300 і більше, то 80%. Постарайтеся захистити свою дружину в усіх ділян­ках, де ви виявили її вразливе місце. Це перша мож­ливість продемонструвати їй, що ви хочете піклувати­ся про неї.

Тест на стрес

Які з перелічених ситуацій вам довелося пережити протягом останніх дванадцяти місяців?

Подія                                                                       Бали

Смерть дружини (чоловіка)                                           100

Розлучення                                                                     73

Розрив подружніх стосунків                                           65

Тюремне ув’язнення                                                       63

Смерть когось із родини                                                 63

Нещасний випадок чи хвороба                                        53

Одруження                                                                     50

Звільнення                                                                     47

Примирення з дружиною (чоловіком)                             45

Вихід на заслужений відпочинок                                     45

Погіршення стану здоров’я когось із родини 44 Вагітність 40

Сексуальні проблеми                                                      39

Поповнення сім’ї                                                            39

Зміни фінансового становища                                         38

Смерть близького друга                                                  37

Часті сварки                                                                   35

Кредит понад ЗО тис. марок                                            31

Протермінування оплати кредиту                                   ЗО

Професійні зміни                                                            29

Син/дочка покидає батьківський дім                               29

Проблеми з родичами чоловіка/дружини                         29

Несподіваний особистий успіх                                        28

Нове місце праці чоловіка/дружини                                26

Початок або закінчення навчання                                    26

Зміна умов проживання                                                  25

Відмова від власних звичок                                            24

Проблеми з начальником                                                23

Зміна часу праці або умов праці                                      20

Переїзд                                                                          20

Зміни в навчанні                                                             20

Зміна способу проведення вільного часу                         19

Зміни в церковній громаді Зміни в громадських справах Порушення сну

 

19 18 16 15 15 12 13 11

Зменшення кількості «сімейних вечорів»

Зміна вподобань у їжі

Відпустка

Різдво

Порушення закону

< >Визначте, якої самореалізації бажає ваша дружина

ви зрозумієте, з яких причин чи мотивів вона прагне цього. Можливо, вона скаже вам, що хоче продовжити навчання, а насправді вона лише хотіла б кілька разів на тиждень відлучитися від дітей. Якщо ви частково звільните її від обов’язків, то це допоможе їй спрямува­ти свої сили в правильному напрямку для досягнення її справжніх задумів. Я вважаю обов’язком чоловіка визначити і зрозуміти, якої самореалізації прагне його дружина. Потім він мусить посприяти їй у досягненні задуманого.

< >Визначте, які особисті проблеми хоче вирішити ваша дружинафінансове забезпечення сім’ї;виховання дітей;домашнє господарство;страхування, заповіт;ваша робота і ваші колеги;ваші товариші і ваші родичі.Для роздумів

< >Який точний зміст слова «піклуватися» в Еф. 5, 29? Скорис­тайтеся коментарем до Біблії або запитайте у свого пароха.До якої поведінки Павло спонукає християн у ставленні один до одного? Як ви ставитеся до своєї дружини? (1 Сол. 5, 11- 14).